Як обрати місце служби за фахом

Детальніше проаналізувати ці нововведення ми попросили юристку громадської організації "Юридична сотня" Юлію Засобу і менеджерку аналітичного напрямку "Юридичної сотні" Марію Звягінцеву.

ЗАТРИМУВАТИ НА ВУЛИЦЯХ НЕ БУДУТЬ?

Від 18 травня громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років обов’язково повинні мати із собою:

• документ, що посвідчує особу;
• військово-обліковий документ.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України документами, що посвідчують особу є:

1. паспорт громадянина України;
2. паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
3. дипломатичний паспорт України;
4. службовий паспорт України;
5. посвідчення особи моряка;
6. посвідчення члена екіпажу;
7. посвідчення особи на повернення в Україну;
8. тимчасове посвідчення громадянина України;
9. посвідчення водія;
10. посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон;
11. посвідка на постійне проживання;
12. посвідка на тимчасове проживання;
13. картка мігранта;
14. посвідчення біженця;
15. проїзний документ біженця;
16. посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту;
17. проїзний документ особи, якій надано додатковий захист.

Щонайменше один із цих документів повинен завжди бути при чоловікові від 18 до 60 років під час дії воєнного стану. Крім вищезазначених також необхідно мати військово-обліковий документ – військовий квиток, тимчасове посвідчення військовозобов’язаного, посвідчення про приписку до призовної дільниці (так зване "приписне"). Останній документ повинні мати при собі призовники – особи, що перебувають на обліку призовників. Тільки такі документи зобов’язаний пред’являти чоловік на вимогу представників ТЦК та СП чи поліцейського.

Такі документи необхідно мати при собі до закінчення дії воєнного стану.

Варто зауважити, що самостійне оновлення даних військовозобов’язаними у зв’язку з набранням чинності "мобілізаційного" Закону, не скасовує право представників ТЦК та СП вручати повістки. Вони і надалі мають такі повноваження.

Натомість працівники ТЦК та СП не мали, не мають та не будуть мати права затримувати та примусово доставляти до ТЦК та СП.

У цьому аспекті досить важливо розуміти, у яких випадках є законним затримання військовозобов’язаного та ким воно може бути здійснене. Новим Законом передбачається, що тільки у разі невиконання громадянином своїх обов’язків (неявка до ТЦК та СП у разі отримання повістки чи вимоги Закону, нездійснення медичного огляду ВЛК, ненадання в установленому порядку транспортних засобів, будівель тощо військовим формуванням з наступним відшкодуванням) або у разі вчинення порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (ст. 210-1 КУпАП) керівник ТЦК та СП звертається до Національної поліції України щодо здійснення затримання та доставлення такої особи до ТЦК та СП. Тобто НЕ ТЦК та СП здійснює затримання і доставлення, а тільки виключно працівники Національної поліції України у разі наявності на це законних підстав.

У разі неможливості здійснення адміністративного затримання і доставлення особи до ТЦК та СП керівник ТЦК та СП надсилає громадянину письмову вимогу про виконання обов’язку (така вимога надсилається Укрпоштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення). Якщо протягом 10 календарних днів з дня вручення вимоги вона не виконується, ТЦК та СП звертається до суду з приводу тимчасового обмеження такого громадянина у праві керування транспортним засобом під час мобілізації – на строк до виконання або відкликання такої вимоги.

Таким чином, у жодному випадку представники ТЦК та СП не мають права затримувати та примусово доставляти військовозобов’язаних до ТЦК та СП.

Подання керівником ТЦК та СП такого позову до суду не означає автоматичне обмеження у праві керування транспортним засобом. Суд розглядає зазначений позов всебічно з дослідженням обставин справи, громадянин може подавати відзив (письмові заперечення на позовну заяву) і суд за розглядом справи може навіть відмовити у прийнятті такого позову чи задоволенні його вимог. Зокрема, варто наголосити, що за ініціативою суду чи клопотанням сторони (ТЦК та СП або військовозобов’язаного) – суд може розглядати справу з проведенням судового засідання, що своєю чергою є однією з гарантій, що особа може самостійно прибути та стежити за розглядом справи.

Суд може відмовити у задоволенні такого позову ТЦК та СП, якщо насправді не мало місце невиконання особою згаданих раніше обов’язків чи невчинення правопорушення, передбаченого ст. 210-1 КУпАП, або Національна поліція України не мала можливості здійснити адмінзатримання та доставлення особи до ТЦК та СП, у випадках, коли особа використовує транспортний засіб у зв’язку з інвалідністю чи перебуванням на її утриманні особи з інвалідністю І, ІІ групи, дитини з інвалідністю тощо.

Тому, подання керівником ТЦК та СП позову не свідчить про автоматичне обмеження права керування транспортним засобом. Крім того, особа може викладати свої заперечення на позов (відзив). У разі незгоди з рішенням суду особа беззаперечно не позбавляється права на апеляційне оскарження.

На жаль, стаються ситуації примусового затримання та доставлення військовозобов’язаних до ТЦК та СП. У такому разі важливо звертатись до Національної поліції України, Міністерства оборони України, Військової служби правопорядку, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Звернення можуть залишати як сам військовозобов’язаний, так і члени його сім’ї.

ЗА ТИХ, ХТО ХОВАЄТЬСЯ, ВІДПОВІДАТИМУТЬ РОБОТОДАВЦІ

Трапляються випадки, коли військовозобов’язані залучають адвоката до процесу оновлення даних. Такі дії не є забороненими чинним законодавством, і в разі необхідності військовозобов’язаний може скористатись послугами адвоката для захисту своїх прав та інтересів на будь-якому етапі оновлення відомостей. Під час здійснення представництва інтересів свого клієнта адвокат має дотримуватись положень чинного законодавства.

Водночас важливо зазначити, що у разі належного вручення повістки особа зобов’язана з’явитись до ТЦК та СП. У протилежному випадку таку особу можуть притягнути до відповідальності. Якщо йдеться про ігнорування повістки на уточнення даних, то таку особу можуть притягнути до адміністративної відповідальності за ст. 210-1 КУпАП, якщо ж особа не з’являється за бойовою повісткою (яку вручають після оновлення даних), настає кримінальна відповідальність за ст. 336 КК України. На практиці, навіть якщо двічі особа не з’явилась за повісткою для уточнення даних, вона підлягає адміністративній відповідальності. Проте, якщо ігнорування має систематичний характер, існує висока ймовірність притягнення до кримінальної відповідальності:

• Адміністративна відповідальність може наставати у вигляді штрафу в розмірі 3400 – 5100₴
• Кримінальна відповідальність – позбавлення волі на строк від трьох до п’яти років.

Оскільки законопроєкт №10379 вже підписаний Президентом України, то штрафи будуть становити від 17 000 грн до 25 500₴

Крім того, сплата штрафу не звільняє особу від обов’язку з’явитись до ТЦК та СП.

Варто зауважити, що у разі оновлення даних у ТЦК та СП особами, які є заброньованими або мають право на відстрочку, незаконним є вручення їм бойових повісток, якщо такі особи надали усі підтверджувальні документи, що свідчать про наявність відповідних підстав, які звільняють їх від призову під час мобілізації.

Якщо ж військовозобов’язані не з’являться до ТЦК та СП, то до відповідальності можуть бути притягнені і їхні роботодавці. Зокрема, новим Законом передбачається обов’язок роботодавця забезпечувати своєчасне оповіщення і прибуття працівників, які залучаються до виконання обов’язку щодо мобілізації, на збірні пункти шляхом вжиття відповідних інформаційних та організаційно-технічних заходів. У разі невиконання приписів Закону роботодавець несе адміністративну відповідальність, зокрема і за ст. 210-1 КУпАП.

Порушенням правил військового обліку після набрання чинності законом може бути й неоновлення військово-облікових даних.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення щодо таких порушень мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Оскаржити накладене стягнення особа може до суду.

ЯК ОСКАРЖИТИ РЕЗУЛЬТАТИ ВЛК І ПРАВИЛЬНО ОБРАТИ МІСЦЕ СЛУЖБИ?

Медичний огляд ВЛК є надзвичайно важливою складовою оновлення даних, оскільки надає інформацію про стан здоров’я військовозобов’язаних. Виключно ВЛК визначає придатність чи непридатність до військової служби. Просто довідка із закладів охорони здоров’я незалежно від форми власності не є документом, що може свідчити про придатність чи непридатність до військової служби. Водночас медичні документи мають враховуватись при оцінці ступеня придатності під час огляду ВЛК.

У разі незгоди з рішенням ВЛК особа завжди має можливість оскаржити таке рішення. Існує два способи оскарження рішення ВЛК: судовий та позасудовий, але спочатку необхідно скористатись останнім. Для цього необхідно звернутись зі скаргою до вищестоящої ВЛК. У такій скарзі необхідно обґрунтувати Вашу позицію, чому попередній висновок містить чи то недостовірну, чи то неповну інформацію. Для підтвердження своїх слів варто додати засвідчені копії медичних документів та висновку ВЛК, який оскаржуєте. У разі незгоди з результатами оскарження можна звертатись до центральної ВЛК, і якщо результат буде незадовільний – до суду.

Якщо особа не має права на відстрочку та не має висновку ВЛК про непридатність до військової служби, то в такому разі вона може бути мобілізована. І в такому разі досить часто постає питання, чи є можливість обрати бригаду або спеціальність. Якщо особа вирішила, за якою посадою та фахом хотіла б служити, то у такому разі варто звернутись до військових формувань, де є відповідні вакансії й отримати у них відношення. Щоб знайти вакансію можна скористатись відомостями в ТЦК та СП, звернутись до центру надання адміністративних послуг чи здійснити пошук на інтернет-порталах LobbyX тощо. З цим документом варто звернутись до ТЦК та СП для мобілізації або служби за контрактом саме за цією спеціальністю, посадою та саме в цьому військовому формуванні.

Обрати собі місце служби можна і в навчальному центрі на етапі розподілення, але за фахом, який ви здобули чи з якого маєте навички. У такому разі алгоритм дій є абсолютно ідентичним: отримати відношення з бажаного військового формування та звернутись з ним до свого безпосереднього керівника у навчальному центрі.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу" громадяни України, призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які раніше не проходили військову службу в Збройних Силах України, інших військових формуваннях, проходять курс базової загальновійськової підготовки тривалістю не менше ніж один місяць. Проте на практиці тривалість такої підготовки є орієнтовно 2 місяці, і в разі необхідності – 3 місяці.

Відповідно до ст. 59 Статуту внутрішньої служби ЗСУ командир (начальник) зобов’язаний не допускати до участі у бойових діях військовослужбовців, які не пройшли курс базової загальновійськової підготовки або не мають бойового досвіду. Згідно з Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України базова загальновійськова підготовка є обов’язковою підготовкою для осіб, які не проходили військової служби.

Тобто проведення такої підготовки для осіб, що не мали досвіду проходження служби є обов’язковим. У разі невиконання згаданих норм чинного законодавства варто звертатись до вищого командування, Міністерства оборони України, Військової служби правопорядку.