Українські мігранти мають різні настрої щодо повернення в Україну, що залежать від їхнього рівня адаптації до життя в країнах тимчасового перебування чи інших факторів.

Про це йдеться в дослідженні Gradus Research.

Як повідомляється, більшість опитаних українських мігрантів (64%) не адаптувалися до життя в країнах тимчасового перебування, тож мають намір повернутися, але не можуть визначитись із термінами.

Фактор адаптації суттєво впливає на намір повернутися назад до України, про який зазначили 55% респондентів.

Найбільше прагнуть повернутися ті мігранти, які працюють віддалено на українські компанії (70%) або є тимчасово непрацевлаштованими (68%).

Опосередковано впливає на адаптацію і пережитий досвід агресивної поведінки з боку резидентів країн тимчасового перебування: близько чверті опитаних (23%) зазначили, що стикалися з її проявами. Разом із тим, 60% опитаних відчувають особисту безпеку за кордоном, і дещо більше (65%) є спокійними за безпеку своїх дітей, і для них це стає вагомим стримуючим фактором до повернення.

Що стосується очікуваних термінів зворотної міграції, то переважна більшість респондентів (62%) не готова назвати точні дати.

У дослідженні зазначили, що гарантоване стабільне працевлаштування – головний push-фактор до повернення для 41% респондентів.

Так, для 36% опитаних українських мігрантів важливою є наявність фінансової допомоги в Україні на час повернення, а для 33% – можливість отримання чи облаштування житла в безпечних регіонах України. Близько чверті респондентів (27%) готові емігрувати назад у разі посилення протиповітряної оборони України.

Втім, основні push-фактори до можливої міграції українців – безпекові. Загроза власному життю і здоров’ю чи близьких (76%), можлива окупація регіону проживання (72%) і відсутність чи втрата житла (63%).

Після життєво критичних чинників, що можуть стимулювати людей релокуватися, слідує невпевненість щодо майбутнього для своїх дітей (58%). Тож очікувано, що ті респонденти, які мають дітей віком до 18 років (48%), обдумують можливість міграції частіше за тих, хто не має дітей (31%), або мають, але повнолітніх (30%).

У розрізі регіонів, релокуватися в разі погіршення ситуації найбільш схильні респонденти, які проживають у Києві (59%), або на Сході України (52%).

Автор: Галина Ялівець