Читать на русском

Перша українська чемпіонка з біатлону «померла» для колег: не засудила війну, та підтримує Лукашенка

На чемпіонаті світу з біатлону-2024, що завершився в Чехії, збірна України залишилася без медалей, проте показала свій потенціал на майбутнє.

А найтитулованішою нашою стріляючою лижницею на мундіалях залишається уродженка Шостки Олена Зубрилова, яка вже понад 20 років живе в Білорусі, підтримує режим Лукашенка і не засуджує війну у своїй домівці, за що колишні колеги або називають її зрадницею, або взагалі не хочуть згадувати.

Олена Огурцова народилася в Шостці Сумської області, до 18 років займалася лижними перегонами, а коли у 1991 році прийшла в біатлон, виявилося, що у дівчини справжній талант. Особистим тренером спортсменки довгий час був Роман Зубрилов, який у 1993 році став чоловіком майбутньої чемпіонки.

Перші медалі чемпіонату світу Олена виборола у 1996 році – друге місце у командній гонці та третя позиція в естафеті, а наступного сезону привезла з ЧС у Словаччині три особистих "срібла". Двічі її обігравала легендарна шведка Магдалена Форсберг, а у спринті обійшла росіянка Ольга Ромаська.

На Олімпіаді-1998, за словами біатлоністки, вони з тренером не вгадали з підготовкою лиж, і Зубрилова залишилася без нагород. Але вже в 1999 році Олена набрала таку прекрасну форму, яка дозволила їй обігравати таких зірок, як німкеня Уші Дізль, норвежка Лів-Грете Шелбрейд, француженка Корінн Ніогре та шведка Форсберг.

Щоправда, шведка таки не віддала українці перемогу у загальному заліку Кубка світу – у боротьбі за Великий кришталевий глобус сезону-1998/99 Зубрилова поступилася Форсберг 11 очок. Натомість виграла залік у переслідуванні та мас-старті та принесла своїй країні перші малі глобуси.

Першою чемпіонкою світу з біатлону в історії України Зубрилова стала на турнірі 1999 року у фінському Контіолахті. Незважаючи на два промахи, Олена перемогла у переслідуванні, випередивши більш ніж на хвилину Мартіну Галінарову зі Словаччини, яка не закрила одну мішень.

Ще два "золота" Зубрилова отримала того ж року в Холменколлені, оскільки через дуже низьку температуру у Фінляндії індивідуальну гонку і мас-старт чемпіонату світу Міжнародний союз змушений був перенести до Норвегії. Вони відбулися після закінчення останнього етапу Кубка та в обох гонках першою стала Олена.

Загалом на ЧС-1999 збірна України здобула 5 нагород: три "золота" і "бронза" Зубрилової та "срібло" Олени Петрової у мас-старті. Це дозволило нашій команді посісти друге місце у загальному заліку, пропустивши вперед лише Німеччину.

Того ж 1999 року в німецькому Рупольдингу Зубрилова зробила свій перший золотий дубль на етапах Кубка світу. Спочатку вона була поза конкуренцією у спринтерській гонці, а наступного дня у переслідуванні знову випередила француженку Корінн Ніогре.

Ще одне "золото" чемпіонату світу Олена принесла Україні у 2002 році. Зубрилова залишилася без нагороди на тогорічній Олімпіаді в Солт-Лейк-Сіті через помилку тренерського штабу в підготовці та розміщенні збірної на занадто великій висоті. Але в рамках останнього етапу Кубка світу в Осло було розіграно медалі у масс-старті, який не увійшов до програми Ігор. І завдяки чистій стрільбі українка стала першою.

І того ж 2002 року Зубрилова вирішила змінити громадянство. За словами Олени, вона не планувала цей крок заздалегідь, але після Олімпіади не змогла порозумітися з президентом Федерації біатлону Володимиром Бринзаком, який сказав, що вона більше не потрібна збірній і якщо хоче залишитися, то доведеться готуватися власним коштом.

А от президент Білорусі Лукашенко, після особистої зустрічі із Зубриловою, виділив їй квартиру в центрі Мінська та розпорядився створити всі умови для підготовки. І так майор СБУ стала громадянкою РБ, але не змогла виграти олімпійську медаль і для нової батьківщини. А на чемпіонатах світу виборола одне "срібло" та дві "бронзи".

"Ніколи не думала, що мені доведеться виїхати. Це було настільки важко, що навіть нічого з собою не взяла – тільки речі для тренувань. Але я дуже часто буваю в Україні – у мене там дочка, батьки, сестричка", – у 2007 році розповідала біатлоністка, яка після закінчення кар’єри очолила юніорську збірну РБ, а зараз є головним тренером основної.

Вже після окупації Криму та війни на Донбасі Зубрилова приїжджала до України. У 2019 році брала участь у перегонах чемпіонів.

"Пам’ятаю як маленькою побачила по телевізору змагання з біатлону. Вони мені дуже сподобалися. Тоді якраз виступала Олена Зубрилова. В один день вона фінішувала другою, а наступного – перемогла. А через деякий час до моєї школи увійшов тренер, який шукав охочих займатися біатлоном. Я довго не роздумувала", – зізнавалася Олена Підгрушна під спільним фото із Зубриловою.

Проте невдовзі кумир мільйонів стала величезним розчаруванням. Колишня українська біатлоністка скомпрометувала себе ще під час білоруських протестів 2020 року, коли відкрито підтримала політику місцевого диктатора Олександра Лукашенка та підписала листа провладних спортсменів. І, мабуть, бонусом увійшла до НОКу РБ.

А потім Зубрилова остаточно втратила обличчя, коли не засудила вторгнення РФ в Україну за участю її нової "батьківщини". За що колишню колегу по команді присоромила призерка Олімпійських ігор-1994 Валентина Цербе-Несіна, нагадавши, що дочка Олени проживає в Києві, а мама – у Шостці Сумської області, яка досі страждає від обстрілів російських окупантів.

На третій день повномасштабного вторгнення РФ за мовчазної участі Білорусі, поки її батьківщину стирали з лиця землі, а близькі люди страждали від бойових дій, Зубрилова стояла ліворуч від Лукашенка на змаганнях з біатлону в Раубічах і щасливо посміхалася.

"А що говорити? Що така чудово країна стала розмінною монетою в чийсь брудній грі? Люди гинуть, і назад їх не повернути", – промимрила пізніше Олена в інтерв’ю zerkalo.io.

Пізніше Зубрилова заявляла, що спорт став надто політизований, а так не повинно бути і що світовий спорт "втратить свою велич через те, що у змаганнях не братимуть участі російські та білоруські спортсмени".

А 1 березня 2023 року з’явився коментар Зубрилової, в якому вона сподівалася, що "все" в Україні скоро завершиться, а роздерта країна дружитиме з агресорами: "Мені дуже боляче. Мої рідні там перебувають. Дуже боляче. Сподіваємося, що все там найближчим часом закінчиться, ми житимемо у мирі, спілкуватимемося і дружитимемо".

"Єдине питання до цієї особи: чому мовчиш, коли твоя нова нинішня батьківщина більше року сприяє війні проти твого народу, твоєї рідної матусі та дочки, твого золотого свекра, який з пелюшок няньчить твою дитину?", – відреагувала на слова колишньої колеги Цербе-Несіна.

"Ця людина померла для мене ще 26 лютого 2022 року. Так, я її вітала з днем народження на другий день війни, хотіла достукатися до її серця. Тиша, вона не відповіла мені навіть у приват. Я давно порушую питання про відміну всіх її регалій, спортивних та державних нагород України", – написала у березні 2023 року призерка ОІ-1994.