Що стало з боргами ПриватБанку часів Коломойського

До націоналізації банк через пов’язану британську компанію (SPV) Credit Finance Plc випустив боргові цінні папери (їх називають ще євробонди або єврооблігації).

Випуск відбувався наступним чином. Компанія Credit Finance Plc продавала євробонди кваліфікованим інвесторам, а кошти від продажу надавала банку у вигляді кредитів, в свою чергу, за рахунок виплат по кредитам обслуговувались самі євробонди.

Купуючи євробонди банку, інвестори бачили, куди інвестували, тому мали нести ризики за свої рішення. З одного боку, вони могли сподіватися на кращі відсоткові ставки, порівняно з борговими паперами інших компаній. З іншого боку, ризикували все втратити, якщо банк буде визнано неплатоспроможним і стосовно нього буде проведено процедуру bail-in – списання у капітал банку грошових зобов’язань банку перед пов’язаними особами.

Bail-in – розповсюджена практика в ЄС і підпадають під неї саме кваліфіковані інвестори. Тоді як кошти населення і бізнесу захищає держава, вливаючи в банк капітал (в західній термінології цей процес називають bail-out).

Під саме таке списання (bail-in) потрапили грошові зобов’язання перед пов’язаною з банком компанією (SPV) Credit Finance Plc за кредитними договорами, за рахунок яких обслуговувались євробонди.

Процедура bail-in була важливою складовою націоналізації Приватбанку. У 2016 році, коли загалом порятунок банку коштував державі 155 млрд грн, саме завдяки процедурі bail-in статутний капітал установи вдалося збільшити майже на 29,4 млрд грн (або близько 1,1 млрд доларів США за курсом на той час). Могло бути й більше, до 32 млрд грн, але частину пов’язаних з акціонерами коштів вивели з банку напередодні націоналізації.

Один з офісів Приватбанку в Києві, 2017.

Новий власник банку – українська держава в особі Міністерства фінансів – купував кредитну установу у Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за символічну 1 гривню вже після процедури bail-in. Тобто Україна не несла відповідальності по боргових паперах колишніх акціонерів Привату.

Однак, наразі за цей мільярд доларів від bail-in тривають судові суперечки.

Суд Лондона поставив крапку: державний ПриватБанк нічого не винен

Одразу після націоналізації у 2017 році власники боргових паперів звернулися до Лондонського міжнародного арбітражного суду (LCIA), щоб оскаржити процедуру bail-in під час націоналізації Приватбанку.

Зокрема, йшлося про боргові папери банку 2010 та 2013 року. Credit Finance і була одним з позивачів, яка намагалася переконати суд, що українська процедура bail-in не відповідала англійському праву щодо кредитних договорів та облігацій. А, значить, ПриватБанк має виплатити як повну основну суму по євробондам, так і нараховані відсотки.

Фінансові експерти високо оцінювали шанси позивачів. Ексспівробітник НБУ Олександр Ярецький в інтерв’ю виданню Finbalance казав про “майже стовідсоткові” шанси держателів євробондів захистити свої права в суді.

“Дуже добрими” називав юридичні перспективи для інвесторів й фінансовий експерт Іван Угляниця, також колишній співробітник НБУ.

Лондонський Міжнародний Арбітражний Суд

Але 3 вересня 2022 року Лондонський арбітраж повністю відхилив вимоги позивачів та таким чином врятував вже державний ПриватБанк від виплати понад 1 млрд доларів США покупцям боргових паперів.

Українським суддям рішення Лондона не указ

Рішення Лондонського арбітражу остаточне і оскарженню не підлягає. Але можна піти у Господарський суд міста Києва та спробувати вдачу там.

Мабуть, так міркувала компанія Shakoor Capital Limited, коли у листопаді 2021 року подавала позов в український суд, щоб визнати недійсним договір bail-in. До Shakoor долучилися й інші попутники. Йдеться про справу №910/17306/21.Спочатку серед позивачів були й поважні міжнародні інвестиційні банки UBS AG та J.P. Morgan Securities plc, але у березні 2023 року вони свої позови відкликали.

А залишилася, наприклад, компанія Concorde (Bermuda) Limited, яка вже потрапляла у 2015 році у скандал з інсайдерською торгівлею цінними паперами. Журналісти видання Hubs тоді пов’язували її з українською інвесткомпанією Concorde Capital Ігоря Мазепи. Днями саме цього бізнесмена затримали під час перетину кордону з Польщею, а в його компанії відбулися обшуки. За версією слідства він є організатором схеми протиправного заволодіння землями на узбережжі Дніпра. Наразі Ігор Мазепа вийшов з-під варти під застави 21 млн₴

український бізнесмен Ігор Мазепа в суді

Ще один позивач – компанія Pala Assets Holdings Limited, яку пов’язують із російським бізнесменом Володимиром Йоріхом.

Серед ображених кредиторів є й ФОП Дмитро Сазонов, менеджер компаній авторитетного бізнесмена з Донецька Владислава Дрегера.

Доволі яскрава компанія людей, які намагаються дискредитувати саму процедуру bail-in, а там, може, й саму процедуру націоналізації ПриватБанку.

Цікаво, що для початку справи позивачі використали відому технологію обходу автоматизованої системи розподілення справ, коли подаються кілька подібних судових позовів або з умисними технічними помилками, або без оплати судового збору. Але коли позов потрапляє до “правильного” судді, йому дають хід.

Господарський суд міста Києва

І першим суддею у цій справі був Дмитро Баранов, який також фігурував у справі Нікопольського заводу феросплавів (НЗФ), про яку ми писали у попередній статті цієї серії. Феноменальний суддя прочитав тисячі сторінок справи НЗФ менш ніж за годину та у той самий день видав величезний текст рішення на користь колишніх акціонерів ПриватБанку.

Поки справа Shakoor ходила в апеляцію та касацію суддя Баранов пішов у відставку, а тому справу в Господарському суді міста Києва розглядає вже інша судді – Інга Усатенко. І є надія, що ця суддя зважено поставиться до розгляду справи. Принаймні один з позивачів – той самий фізичний підприємець Сазонов – безуспішно намагався суддю поміняти.

Наступне судове засідання, яке може коштувати платникам податків понад 1 млрд доларів, відбудеться вже 1 лютого 2024 року. І чим більшою буде увага суспільства до цієї справи, тим більше шансів на справедливість.