Чому провалилася система безпеки Ізраїлю. Чого варто навчитися країнам
11.10.2023 
Лінія оборони Армії оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ) у Секторі Гази включає в себе набір засобів та технологій, що призначені для запобігання терористичним атакам, або хоча б для їх попередження та надання початкового захисту до приходу повітряних сил чи механізованої піхоти.
Лінія захисту складається з верхньої та нижньої огорожі, індуктивної верхньої огорожі, чутливої до дотику, спостережних пунктів, позицій для прицільної стрільби, піхотних баз з танками, бронетранспортерами і піхотними підрозділами. У населених пунктах діють загони самооборони, які мають бути останнім буфером між цивільним населенням і терористами. І, попри всю цю систему оборони, в суботу вранці сотні терористів ХАМАС прорвали огорожу на п’яти ділянках, відносно легко увірвалися на застави ЦАХАЛ, вбили або узяли у полон всіх, хто перебував на посту. Водночас частина загонів терористів змогла розосередитися і проникла в десятки громад. Усі ці люди були добре навчені, вони були знайомі з тим, як протидіяти своїм цілям. А прийшли вони з однією метою – вбивати і полонити євреїв.
ЦАХАЛ не був готовим – до такої концентрації сил сотень терористів, які одночасно проривають у п’яти місцях огорожу і в’їжджають на автомобілях і мотоциклах в напрямку застав і кібуців. Деякі з цих населених пунктів розміщені за сотні метрів від кордону, деякі – за кілька кілометрів. І посеред усього цього дійства виникла багатотисячна «кривава вечірка». Трагічним наслідком стала окупація поселень всередині Ізраїлю, тисячі загиблих і поранених. ХАМАСу вдалося подолати всю систему оборони, використовуючи нехитрі засоби.
Аванпост, який включає в себе вежу, оснащену кулеметом, яким дистанційно керують спостерігачі на іншій позиції. ХАМАС запустив дрон, підірвав кулемет на даху аванпосту і зумів паралізувати усю систему.
Командний пункт з жінками-спостерігачами: це war room на військовій базі поблизу кордону, де цілодобово чергують десятки спостерігачів, які сидять перед екранами, з’єднаними з камерами, що виходять на прикордонну огорожу. Спостерігачі бачать кожен рух на кордоні і знають, як викликати війська або активувати стрілецьку установку. ХАМАС нейтралізував камери спостереження протитанковими ракетами.
Терористи ХАМАС інтенсивно використовували дрони для своєї несподіваної атаки. Вони відправляли їх для атаки танків, спостережних позицій чи солдатів, що перебували на армійській заставі. Загроза з боку безпілотників була відома Армії оборони Ізраїлю щонайменше з 2010 року. Проте оборонне відомство нічого не робило для того, щоби запобігти такій загрозі з Гази.
Індукційна огорожа між Газою та Ізраїлем повинна попереджати про кожен контакт. У суботу вранці бойовики прорвали її щонайменше у п’яти різних місцях, влаштувавши вибухи. Одначе ніхто не відправив до цих секторів додаткові сили. Поки не ясно, чи передав хтось сигнал попередження в оперативні штаби, що розміщуються за межами ділянки, підпорядкованої дивізіону в Газі, і хто знав про прорив паркану.
Система командування і контролю: ХАМАС вдалося паралізувати передову її частину в Секторі Гази. Сили дісталися окупованих кібуців лише приблизно за 3,5 години після початку атаки, а населених пунктів, що розміщені південніше, за шість годин або навіть більше.
Багато питань залишаються відкритими. Схоже, що це був збій у роботі кількох систем одночасно. Однак, ми вже можемо спробувати оцінити причини того, чому це відбулося.
Держава Ізраїль – як на рівні політичного, так і військового командування – була переконана, що оборонні системи, побудовані довкола Гази, можуть забезпечити належну відповідь у разі можливого вторгнення сил ХАМАСу в кібуци і громади, що оточують сектор. Водночас друга частина цієї концепції, яка зазнала краху, полягала у тому, що інша сторона, тобто ХАМАС, не планувала такої операції, і що її інтересом було умиротворення, а не розв’язання війни. Тож політичні та військові еліти опинилися в пастці цієї концепції. Навіть коли б усі червоні прапорці були підняті, люди, які ухвалюють рішення, не змінили б своєї позиції.
Ця концепція виникла не на порожньому місці. Таким було бачення політичного керівництва країни, яке роками сприймало сили ХАМАС, якщо говорити про пріоритетність, меншою загрозою, порівняно з тим, що відбувається в Юдеї і Самарії. Політики фактично змусили військове керівництво перенаправити величезні ресурси розвідки і засобів до регіону Юдеї і Самарії. Армія, що базується на регулярних військах і протистоїть потужним загрозам по усьому периметру держави, повинна розставляти пріоритети. Однак відволікання сил в одну область неминуче позначається на розвідувальних ресурсах іншої.
З точки зору іранців і ХАМАС час для нападу був обраний ідеально. Єврейські свята і субота. Це періоди, коли бойові наряди, які ЦАХАЛ залишає на базах, відносно нечисленні. Багато солдатів їдуть додому, щоб відсвяткувати свята зі своїми сім’ями, тому, якщо планувати атаку, то найкращий час для неї – це свята і вихідні.
Однак перш за все це був безпрецедентний провал розвідки усіх спецслужб Ізраїлю. Моссад не узяв до уваги зустрічі представників Ірану, терористичної організації Хезболла і керівництва ХАМАСу в Катарі і Туреччині. Розвідувальне управління, і особливо контррозвідка ШАБАК, повністю не змогли ідентифікувати підготовчі заходи до теракту. Водночас ця підготовка тривала дуже довго, у цей час утаємниченими мали залишатися десятки людей.
Такий провал розвідки пов’язаний не тільки зі згаданою концепцією, а й з провалом системи збору розвідувальної інформації в Державі Ізраїль. Нездатність завербувати джерела в стратегічних центрах ХАМАСу, неспроможність зрозуміти розвіддані, інвестувати ресурси в боротьбу з ХАМАС. Розвідувальні служби Ізраїлю щодня занурені в роботу з протидії іранському ядерному проєкту, запобігання терористичним атакам за кордоном, вони збирають інформацію про цілі для екстрених атак, особливо про об’єкти Хезболли в Лівані та Секторі Гази. За попередніми даними, ХАМАС спільно з іранцями зумів розробити дуже секретну систему зв’язку, невідому Ізраїлю, за допомогою якої планували всю операцію. Підготовка до такої операції, я припускаю, проводилася не в Секторі Гази, а за кордоном. Так де ж тоді був Моссад? А для Моссаду ХАМАС є останнім пріоритетом.
Перед атакою ХАМАС була низка ознак того, що червоне світло нарешті має бути увімкнене, проте помилкова концепція інтерпретувала ці ознаки по-іншому.
Так, 12 вересня відбулися щорічні навчання військового крила терористичних угруповань в Cекторі Гази, сухопутні і морські маневри, включно з ракетними пусками в морі. 22 вересня, вперше за два роки, з території Гази запустили запалювальні кулі, в результаті чого в околицях спалахнули пожежі. Запуски куль продовжувалися і в наступні дні. 24 вересня ХАМАС, “Ісламський джихад” і Народний фронт визволення Палестини вирішили посилити заходи безпеки і координацію між палестинськими терористичними організаціями. 3 жовтня військово-терористичне крило “Ісламського джихаду” провело військові маневри, під час яких бойовики імітували напад на танки ЦАХАЛу, здійснили запуски ракет в море і т. д. Всі ці ознаки були розцінені як навчання, а не як обман. Ніхто не очікував серйозного безпекового інциденту.
Інший сигнал був пов’язаний з майбутніми виборами в керівництві ХАМАС, в політичний комітет цього терористичного руху. Вибори керівного складу політичного крила ХАМАСу завжди породжували внутрішню боротьбу між конкурентами щодо військову стратегії, яку вони мають намір реалізувати після обрання. Кожен з кандидатів прагнув представити більш жорстку і зухвалу лінію.
Наприкінці жовтня в ХАМАС завершиться тривалий процес виборів до його інституцій, зокрема до його вищого керівного органу. На посаду голови політвиконкому претендують двоє – Ях’я Сінвар і Салех аль-Арурі. Сінвар нині очолює рух ХАМАС у Газі, а аль-Арурі є другою людиною в політичному комітеті після Ісмаїла Ханії, у якого невдовзі спливе термін повноважень на посаді голови комітету. Аль-Арурі зараз вважають найбільш радикальним елементом в ХАМАС, він працював над відновленням зближення ХАМАСу з Іраном і збільшенням кількості терактів. Сінвара, з іншого боку, вважають більш прагматичним елементом в терористичній організації. Минулий
Одначе, крім безпрецедентного провалу розвідки та сил безпеки, Держава Ізраїль за останній рік пережила низку серйозних потрясінь, які суттєво вплинули на силові органи. Революція державного устрою, яку намагався здійснити ізраїльський уряд, спричинила дуже глибокий розкол в ізраїльському суспільстві і в армії. Настільки, що пілоти та розвідники з усіх підрозділів оголосили, що припиняють службу в армії. Упродовж останнього року ізраїльські військові були занурені в забезпечення того, щоб структура держави не розвалилася, і менше у підготовку до війни. Політичне керівництво безвідповідально публічно атакувало військове командування, принижуючи і завдаючи особистої шкоди вищим ешелонам армії. Політики повністю відмовилися прислухатися до попереджень керівників оборонного відомства про те, що політика уряду завдає серйозної шкоди Ізраїлю і створює в його ворогів величезну спокусу і віру в те, що вони мають силу знищити Державу Ізраїль.
7 жовтня 2023 року – знакова подія в житті Ізраїлю, але її уроки повинні бути засвоєні країнами всього світу. Концепції не мають поглинати держави, політичне керівництво не має шкодити своїй армії і системі безпеки, завжди необхідно розглядати розвідувальну інформацію з різних сторін, і завжди скептично ставитися до ситуації. Технології не можуть замінити людей, вони можуть допомогти, але не замінити. І найголовніше – завжди будьте скромними і помірними: навіть якщо ваш опонент сприймається як слабший за вас. Опонент, який сприймається вами слабким, іноді є найнебезпечнішим.