29 серпня в Україні вшановують пам’ять загиблих оборонців країни.
День пам’яті захисників України запровадили у 2019 році, приурочивши його до роковин розстрілу російською армією 29 серпня 2014 року українських добровольців під Іловайськом у так званому «зеленому коридорі».
За 10 років від розстрілу українських бійців у «Іловайському котлі» Радіо Свобода записало численні свідчення очевидців, інтерв’ю із тогочасним начальником Генштабу ЗСУ генералом Віктором Муженком і тогочасним командувачем сектора «Б» генералом Русланом Хомчаком, а також зібрало відеофакти, дані Генштабу ЗСУ, звіти слідчих Військової прокуратури України та Управління верховного комісара ООН з прав людини.
Воєнкор Радіо Свобода Левко Стек тоді працював у зоні проведення АТО, два тижні провів із добровольчим батальйоном «Донбас», перебував в районі Іловайська і зняв відео, яке увійшло в хроніку російсько-української війни.
«Цей день завжди нагадуватиме нам про підступність та віроломність російського агресора, про те, що будь-які переговори із терористами та вбивцями є смертельно небезпечною справою, і що довіряти їм не можна», – йдеться у повідомленні головнокомандувача Збройних сил України Олександра Сирського у 10-ту річницю Іловайської трагедії.
За даними слідства 29 серпня 2014 року «за безпосередньою вказівкою та наказом командування Генерального штабу Збройних Сил РФ російські військовослужбовці впритул розстріляли з важкого озброєння колони українських військових, разом із трьома полоненими російськими десантниками».
У так званому «зеленому коридорі», начебто організованому за наказом президента Росії Володимира Путіна для виходу українських бійців із оточення в районі Іловайська, того дня:
Генеральний штаб Збройних сил України про події напередодні та безпосередньо 29 серпня 2014 року під Іловайськом повідомляв:
«Президент РФ Володимир Путін запропонував надати українським підрозділам в Іловайську «зелений коридор» для виходу з оточення. Але близько 22.30 перший заступник начальника Генерального штабу ЗС РФ генерал-полковник Микола Богдановский повідомив, що умови змінюються: вихід можливий без зброї та важкого озброєння. Ці умови були відхилені як такі, що становлять великий ризик для наших військових. Це рішення було доведене до відома керівника сектора «Б».
Вихід (прорив) був запланований на 3-тю годину ночі, але (за поясненнями керівника сектора «Б», з урахуванням, що не всі вчасно зібралися), вихід був перенесений на ранок.
В подальшому була досягнута домовленість керівництва сектору «Б» з представниками Збройних сил РФ про вихід з технікою та зброєю. Переговори про умови виведення наших військ за дорученням керівника сектора «Б» вів начальник розвідки оперативного командування «Південь» полковник Олександр Штурко з офіцером підрозділу Повітряно-десантних військ ЗС РФ з позивним «Клен», який, в свою чергу, спілкувався із керівництвом своєї військової частини».
– Коли 29 серпня 2014 року українські військові виходили по так званому «зеленому коридору»… Інформація про вхід російських військових, про те, що вони намагаються оточити Іловайськ, надходила до керівництва АТО 23-24 числа. Це правда?
– Звичайно.
– Тобто ще за шість днів до цього «зеленого коридору» українське командування знало…
– 25 серпня ми вже були оточені.
Чому так довго ухвалювалося рішення «нагорі» – я не знаю. Коли в мене ситуація вже була, коли не було продовольства, води, можливості вивезти поранених, коли вже в деяких військових з’являвся панічний настрій… Ми розуміли – або там буде братська могила, або треба ризикувати й ухвалювати якісь рішення. Тоді я вже ухвалив рішення, і ми пішли.
– Як вам керівництво пояснювало зволікання?
– Є кримінальна справа. Хай пояснюють тим органам, яким повинні пояснювати. Я ж не слідчий, так само проходжу по кримінальній справі. Я ж живий залишився. Сьогодні запитань немає тільки до тих, хто неживий. До всіх, хто живий, є питання, всіх опитують.
Ключове – те, що на територію України зайшли російські війська, які виконали свою злочинну місіюХомчак
Звичайно, я вам скажу, якби не зайшла Росія. Чому зайшли війська Російської Федерації? Тому що не все виходило в їхніх підрозділів спеціального призначення, які воювали з нами з того боку під видом, як вони їх називали, «ополчення». Звичайно, там були професійні військові, там із багатьох країн були, були представники з інших областей України.
Ключове – те, що на територію України зайшли російські війська, які виконали свою злочинну місію. Ми брали в полон військовослужбовців Російської Федерації. 10 людей я відправив звідти сюди, до Києва.
Чому тоді не було ухвалене рішення запровадити воєнний стан? Чому тоді не було ухвалено політичних рішень і всього решта? Я на це відповісти не можу.
Це була відкрита агресія. Уже відкритішої агресії не можна було вигадати.
– А ви для себе розумієте, чому таке рішення було ухвалене політичним керівництвом країни піти на переговори?
– Була ініціатива не нашого політичного керівництва. Я не знаю, які відбувалися перемовини в Києві на політичному рівні, але заява прозвучала від президента Російської Федерації Путіна.
– Але за життя українських військових відповідає українське керівництво.
...була надія на те, що, дійсно, ніхто на такий злочин не підеМуженко
– Вони заявляють про «зелений коридор», ми погоджуємося і узгоджуємо питання щодо можливості цього виходу. Потім ситуація міняється і призводить до трагедії, яка трапилася вже 29 серпня.
– У глядачів і читачів може скластися таке враження, що наше військово-політичне командування легковажне або наївне. Ви не ловили себе на такій думці?
– Не було у нас там наївності, тому і були віддані відповідні розпорядження щодо виходу і таке інше. Але була надія на те, що, дійсно, ніхто на такий злочин не піде. Це ж порушення всіх міжнародних правил і таке інше. Серйозне звинувачення, я думаю, що це буде предметом розгляду в міжнародному військовому трибуналі, саме дії по Іловайську.
– В своїх матеріалах Генеральна прокуратура вказує на те, що загинуло 366 українських воїнів. Також в матеріалах, які були оприлюднені ГПУ, йдеться про те, що загибель українських військових не перебуває в причинно-наслідковому зв’язку з певними помилками, які здійснили ті чи інші командири.
– Основною причиною вважається вторгнення російських військ.
«Коли ми говоримо про Іловайськ чи про Дебальцеве, дайте собі звіт, що там були тільки російські солдати. І скажіть правду про це суспільству…Якщо згадати, з чого ми почали, через що пройшли, і хтось буде мати сміливість сказати, що це є поразка, я точно з цим не погоджуся. Наголошую, що ми зруйнували план Путіна, як би банально це не звучало, знищити Україну, покарати нас за Революцію гідності. Ми маємо зараз іншу державу» – сказав Порошенко.
Головна військова прокуратура Україна у своєму звіті від 29 серпня 2018 року про результати розслідування подій у Іловаську, «відповідно до результатів слідства та висновків судових експертиз», повідомляє, що «настання тяжких наслідків у вигляді загибелі українських військовослужбовців та втрати озброєння і військової техніки у районі міста Іловайськ Донецької області перебуває у безпосередньому причинно-наслідковому зв’язку з діяннями ЗС РФ, якими 23-24 вересня 2014 року здійснено віроломне вторгнення на територію Донецької області та віроломне вбивство українських воїнів».
Це відбулося на тлі таких «ключових факторів», як:
– низький рівень боєготовності та боєздатності Збройних сил України;
– численні факти дезертирства, самовільного залишення місць несення військової служби та невиконання наказів начальників серед особового складу в українській армії у той період.
Щодо дій Генштабу ЗСУ та керівництва АТО, військова прокуратура зробила висновок, що «окремі помилки керівництва АТО під час планування та проведення військових операцій не перебувають у прямому причинно-наслідковому зв’язку з настанням тяжких наслідків – загибелі українських військових та втрати озброєння і військової техніки».
Радіо Свобода зібрало свідчення безпосередніх учасників подій. Вони увійшли в документальний фільм «Іловайськ. Хроніка оточення»:
Ті, хто вижив в Іловайському котлі, неодноразово висловлювали невдоволення результатами розслідування, і наголошують, що не отримали усіх відповідей на поставлені запитання.
Зокрема, як написав у коментарі у "Фейсбуці" учасник боїв за Іловайськ, автор книжки «Іловайський щоденник» про ті події, Роман Зіненко: «Чому на наступний день після нашого знищення 30 серпня 2014 року, відпустили усіх полонених російських десантників, а українські добровольці були відряджені в полон у Донецьк? Чому під час офіційної заяви 31 серпня 2014 року в Брюсселі, українська сторона не висунула жодних звинувачень на адресу Кремля?».
До повномасштабного вторгнення Росії події в Іловайську буди найкровопролитнішим епізодом російсько-української війни.