Рекорди зарплат українських державних службовців
На фоні новин про складну ситуацію на деяких ділянках фронту в Україні, в тилу відбуваються досить незвичайні події. Однією з них став різкий підйом середньої зарплати в центральних органах влади: за інформацією Мінфіну України, ще за місяць до завершення року вона досягла 62 тисяч гривень. У порівнянні з минулим січнем, зростання склало 61%! Темпи підвищення добробуту чиновників державного апарату цілком заслуговують на запис у Книгу рекордів Ґіннеса.
Проте не лише така поспішність робить цю подію унікальною – зі знаком мінус, звісно. Рекордне зростання доходів представників влади відбувається на фоні принизливо малого підвищення зарплат лікарів, учителів та ряду інших важливих категорій працівників, не кажучи вже про жебрацькі пенсії мільйонів літніх людей.
Не можна не згадати маневри, які в першій половині нинішнього навчального року розгорнулися навколо зарплат освітян. Як відомо, питання їхнього підвищення передбачено статтею 61 прикінцевих положень профільного закону. Про це в жовтні під час години запитань до уряду у Верховній Раді нагадав міністр освіти і науки Оксен Лісовий. Повідомивши про це, міністр одразу ж заявив, що в країні немає коштів на виконання цього законоположення.
Усе це прозвучало не дуже шанобливо щодо вчителів. У листопаді вже глава Кабміну Денис Шмигаль виступив з інформацією про їхні зарплати. Він повідомив, що з 1 січня 2025 року уряд запроваджує щомісячну «вчительську доплату» до заробітної плати в розмірі 1000 гривень «на руки». І щоб, мабуть, якось згладити незручність від такої «щедрості», прем'єр-міністр пообіцяв: «З 1 вересня 2025 року цю виплату збільшимо до 2000 гривень “на руки” кожному вчителю». Мовляв, будьте ситі обіцянками.
Можна було б зайнятися арифметикою, підрахувати відсоток «зростання» зарплат учителів і порівняти його зі стрибком зарплат чиновників. Але не забуваймо, що країна перебуває в ситуації відбиття найважчої зовнішньої агресії за всю її історію. Кожна копійка на рахунку.
Проте виникає резонне запитання: наскільки етично в умовах війни так форсовано підвищувати зарплати чиновників? Особливо враховуючи, що війна ще далеко не завершена, економіка переживає кризу, а багато українців перебувають на межі виживання, не маючи можливості впоратися зі зростаючими цінами на продукти й послуги. У таких умовах явно неадекватне підвищення зарплат для державних службовців може сприйматися як соціальна несправедливість. Ба більше – як насмішка над людьми.
Якщо подивитися з цього ракурсу, ситуація виходить далеко за межі пристойності. Пройдімося відомствами. Наприклад, за даними Мінфіну, працівники Антимонопольного комітету отримують в середньому по 118,7 тисячі гривень. У комітеті працює понад 260 осіб. Зарплата керівництва одна з найвищих – 215 тисяч гривень на місяць. А з якого, вибачте, дива? Що такого для перемоги роблять чиновники цього відомства, щоб їх «годували» краще, ніж бійців на передовій?
Або ось Міністерство юстиції, те саме, яке нещодавно допустило злам державних реєстрів. Там чиновники отримують в середньому по 100,5 тисячі гривень. Налічується їх у відомстві 997 осіб. У деяких більш економічно благополучних країнах у всьому уряді працює не набагато більше людей. Цей приклад чітко показує, що держапарат в Україні неймовірно роздутий. В умовах війни це рівносильно шкідництву.
Але, безумовно, вершиною зарплатного абсурду є Центральна виборча комісія України, обсяг роботи якої за час воєнного стану різко скоротився. Майже дві з половиною сотні її співробітників отримують в середньому по 97,2 тисячі гривень. А 18 вищих чиновників відомства мають в середньому по 310 тисяч гривень на місяць. Кому-небудь ще не зрозуміло, що це абсолютно нерозумна трата бюджетних грошей під час війни, коли проведення виборів неможливе? Я б навіть сказав, не тільки нерозумна, а й зухвало нешаноблива щодо українського суспільства.
Тут на думку спадає знамените висловлювання «залізної леді» Маргарет Тетчер, що не буває бюджетних грошей, а є тільки гроші платників податків. Проблема в тому, що Україна зараз виживає не тільки за рахунок праці своїх громадян, а насамперед завдяки іноземній допомозі. Добре, що цивілізований світ не відвернувся від України у скрутну воєнну пору. Погано те, що, отримуючи мільярди від західних партнерів, українська владна верхівка, мабуть, уявила себе економічним генієм і дозволяє безладно ставитися як до своїх, так і до чужих грошей.
Не слід думати, що інформація про дивні для війни явища в Україні, включаючи чиновницько-зарплатну вакханалію, не доходить до очей, вух і почуттів громадян західних країн. Не випадково, наприклад, відомий мільярдер Ілон Маск нещодавно розкритикував нову американську партію військової допомоги Україні, назвавши водночас президента Зеленського «чемпіоном-грабіжником». «Чемпіон усіх часів. Зеленський здійснив одне з найбільших грошових пограбувань (Сполучених Штатів, – ред.) усіх часів», – написав Маск у соцмережі X. Ми, звісно, робимо поправку на ексцентричність найбагатшої людини світу та на некритичність її сприйняття кремлівської пропаганди. Але в цьому випадку фокус уваги варто зосередити не на цьому. Зрештою, не думаю, що американець мав на увазі якісь конкретні факти про розкрадання коштів особисто Володимиром Олександровичем. Найімовірніше, це була емоційна реакція Маска на інформацію про не найрозумнішу витрату міжнародної фінансової допомоги українською владою. І справа тут, звісно, не лише в зарплатах – мало хто з високих чиновників України живе на одну офіційну зарплату.
Схоже, не дуже стриманий у висловлюваннях Маск у цьому випадку, поза своєю волею, зіграв роль «лакмусового папірця». Мало-помалу громадська думка в низці