"Європа на межі катастрофи! Чи зможе вона встояти перед новими викликами? Відповідь може шокувати! Дізнайтеся, чому майбутнє континенту залежить від рішучих дій, а не від реакцій на амери...

«Не може бути ситуації, коли американці діють, а європейці лише реагують. Ми повинні самі нести відповідальність», – зазначив верховний представник Євроунії з питань безпеки і закордонних справ Жозеп Боррель під час пресконференції у Варшаві після зустрічі з польським міністром закордонних справ Радославом Сікорським.

Глава європейської дипломатії акцентував увагу на Україні, де, за його словами, «зараз твориться історія». Європа має вирішити екзистенційне питання: встигнути на потяг історії чи ігнорувати його. І тут не важливо, хто займає Овальний кабінет: Джо Байден, Дональд Трамп чи Камала Гарріс. Адже жоден з них не виконає роботу за Європу, яка дійсно стикається з загрозою, якщо не третьої світової війни, то, безумовно, глибокої політичної кризи.

Чи все це викликане російською агресією? Чи вона стала лише каталізатором? Це не має значення. Важливо те, що поки європейці продовжують свої ритуальні танці, намагаючись задобрити чи Путіна, чи бога смерті Аментета, замість того, щоб реально зайнятися відсіччю агресорові, ця загроза залишатиметься і наростатиме. Хоча, здавалося б, все зрозуміло, розв'язання лежить на поверхні. Ключ до світлого майбутнього та Чаша Грааля, що знищує нечисть, знаходяться в Україні. Це в посиленні її боєздатності західною зброєю, яку можна було б використовувати без обмежень.

«Ми повинні запевнити Україну в тому, що наша підтримка триватиме, але для цього потрібні відповідні ресурси та рішучість. Необхідна політична воля і, насамперед, фінансові ресурси. Моя роль, а також роль міністрів закордонних справ та оборони, які зустрінуться в понеділок і вівторок (17-18 листопада в Брюсселі відбудеться засідання ради ЄУ на рівні міністрів закордонних справ і міністрів оборони, – ред.), – вивчити ситуацію й ухвалити рішення, виходячи з наших власних можливостей, а також продемонструвати волю до продовження підтримки України за умов, коли новий президент Сполучених Штатів, здається, має інший підхід до американської підтримки України», – попереджає і закликає Боррель.

Дійсно, важко не погодитися зі словами занепокоєння Жозепа Борреля, що «ніхто не знає, що збирається робити пан Трамп». Так само важливо відзначити і його другу тезу: «Але я знаю, що європейцям потрібно чітко усвідомлювати, що вони хочуть робити за будь-яких обставин».

Не випадково ці слова шефа європейської дипломатії були озвучені саме у Варшаві. Вони звучали в унісон зі заявою прем'єр-міністра Польщі Дональда Туска, зробленою відразу після американських виборів: «Дехто каже, що майбутнє Європи залежить від американських виборів, але воно залежить, прежде всього, від нас. Європа має нарешті повірити у власні сили».

Не таємниця, що більшість лідерів ЄУ – за винятком прем'єр-міністра Угорщини Віктора Орбана і, можливо, його колег Роберта Фіцо у Словаччині та Джорджії Мелоні в Італії – сподівалися на перемогу віцепрезидентки Камали Гарріс. Їхні страхи щодо Трампа обертаються навколо чотирьох аспектів. Перший – можливий вихід США з НАТО та припинення зобов’язань щодо безпеки Європи. Другий – одностороннє нав'язування режиму припинення вогню й мирної угоди між Росією та Україною всупереч інтересам Києва і Брюсселя. Третій – катастрофічна торгова війна між Європою та Америкою. Четвертий – надихаючий вплив Трампа на ультраправих у Європі.

Після чотирьох років стабільності та передбачуваності за президентства Джо Байдена Європа і світ повинні бути готові до нової порції хаосу та імпульсивності в Овальному кабінеті. Якщо у Трампа взагалі існує зовнішньополітична доктрина, то її гасло звучить так: «Очікуй несподіваного!».

Найбільше занепокоєння в ЄУ викликане ситуацією в Україні та НАТО. Ставки для Європи цього разу вищі, ніж під час першого терміну Трампа, через повномасштабну війну і страх, що США можуть зупинити допомогу Україні та дозволити Путіну здобути перемогу, якої Росія наразі не може досягти на полі бою. У європейських столицях добре усвідомлюють, що якщо Україна зазнає поразки, то східний фланг Європи та НАТО опиниться під серйозною й реальною загрозою. І навіть якщо Трамп не виведе Америку з НАТО, він може суттєво послабити Альянс, продовжуючи заявляти, що США автоматично не захищатимуть європейських союзників, особливо тих, хто не виконує своїх зобов’язань щодо витрат на оборону на рівні двох відсотків ВВП.

Але головна проблема Європи полягає в тому, що, незважаючи на палкі заклики політиків у стилі Stay With Ukraine, на цьому етапі серед європейських країн немає єдиної позиції щодо того, як допомагати Україні. Це, по-перше. По-друге, країни Євроунії досі не дійшли консенсусу щодо того, чи варто жертвувати «державою добробуту», яка була створена за безвоєнні десятиліття, заради підвищення рівня своєї ж безпеки. Адже це вимагатиме мільярди, переозброєння армії, відновлення оборонного комплексу та відновлення призову тощо. Одним словом, потрібно буде створити комплексну, всеохоплюючу систему міжнародної безпеки.

Багато хто в Європі все ще сподівається, що ситуація якось вирішиться сама собою. Як сподівалися, що Росія може напасти лише на маленьку Грузію, потім – обмежиться Кримом, а вже точно не піде далі Донбасу. То, можливо, тепер не вийде за межі України? Якими ж треба бути наївними,