Не вдасться переконати кремлівського нелюда словами.

Минулого тижня Генеральна Асамблея ООН знову ухвалила резолюцію «Ситуація з правами людини в тимчасово окупованій Автономній Республіці Крим і Севастополі, Україна». Ця позитивна новина, здавалося б, повинна вселити надію на те, що ситуація з дотриманням прав людини на півострові незабаром покращиться. Проте, на жаль, вона не викликає оптимізму, і ось чому.

Невдовзі перед ухваленням цієї резолюції Генеральна Асамблея ООН режим Путіна здійснив ще один акт жорстокості. За інформацією українського омбудсмена Дмитра Лубенця, незрячого кримського політв'язня Олександра Сізікова етапували зі СІЗО в Сімферополі на територію Росії, до Краснодара, де доступ адвокатам до нього буде значно ускладнений.

Цей інцидент не може залишитися поза увагою правозахисників і міжнародних організацій, адже Сізіков є інвалідом I групи і потребує особливих умов утримання. Окупаційна влада Криму відмовилася звільнити його, незважаючи на обґрунтовані вимоги захисту.

Нагадую, що російський «суд» засудив Олександра Сізікова на 17 років позбавлення волі, хоча його єдина «вина» полягала в протестах проти переслідування жителів півострова за релігійними мотивами. Такі терміни ув'язнення путінські маріонетки в суддівських мантіях не призначають навіть для рецидивістів-убивць, яких у «Путінстані» стало чимало.

Конвоювання незрячої людини до чужої дикої країни ще раз підкреслює загрози, з якими стикаються кримчани після анексії півострова Росією, особливо кримські татари. Окупанти ворожо ставляться до корінного народу півострова не лише через його унікальну ідентичність, а й через стійку політичну позицію, що полягає у відмові визнати анексію та опорі будь-яким спробам асиміляції.

Звірства, що залишаються безкарними, не подобаються завсідникам Кремля. Відразу після незаконного приєднання Криму до Росії почалися цілеспрямовані репресії проти представників кримськотатарського народу. На півострові закрили кримськотатарські організації, зокрема Меджліс, який був важливим політичним органом кримських татар. У 2016 році окупанти визнали Меджліс екстремістською організацією, що призвело до арештів і переслідувань його членів.

Лідер кримських татар Мустафа Джемілєв у одному з інтерв'ю зазначив: «Ми більше не можемо вільно збиратися і захищати свої права. Ми опинилися в правовому вакуумі, в умовах тотального контролю і тиску».

З 2014 року десятки тисяч кримських татар і громадських активістів інших національностей стали жертвами політичних репресій. Багато випадків арештів, насильницьких зникнень, тортур і незаконних звинувачень у тероризмі та екстремізмі стали частиною повсякденного життя для жителів Криму. Відомо, що багато представників кримськотатарського народу, зокрема прості громадяни, які борються за свої права, були звинувачені в організації «незаконних протестів» або в зв'язках із забороненими в Росії релігійними організаціями, такими як «Хізб ут-Тахрір». Для окупаційної влади це був зручний спосіб усунути людей, чия політична позиція і прихильність до своєї культури заважали їхнім планам асиміляції.

Варто зазначити, що в Україні «Хізб ут-Тахрір», незважаючи на свою специфіку, не є забороненою організацією. Вона функціонує цілком легально, хоча влада намагається уважно стежити за її діяльністю. І в цьому немає нічого поганого: останніми роками в Україні посилили контроль за діяльністю релігійних організацій, і «ХТ» є лише однією з тих, до яких проявляється підвищена увага.

Додам, що в світі ставлення до цієї релігійної організації різниться. Окрім путінської Росії, вона заборонена в Узбекистані, Туркменістані та в інших країнах, де немає демократії. Водночас вона має можливість функціонувати у Великій Британії, США, Канаді та в ряді інших країн.

Для оцінки ситуації важливо також знати позицію правозахисників. Наприклад, міжнародна організація Human Rights Watch неодноразово наголошувала, що члени «Хізб ут-Тахрір» не повинні піддаватися переслідуванням лише за свої політичні погляди. Організація підкреслює, що права людини мають дотримуватися навіть стосовно тих, хто висловлює радикальні ідеї, якщо ці ідеї не призводять до насильства.

Однак путінський режим не може змиритися з тим, що в демократичних країнах «Хізб ут-Тахрір» діє легально, і через це Кремль постійно звинувачує Україну в підтримці екстремістських груп. Таку позицію можна назвати нічим іншим, як політичними спекуляціями.

Перетворивши це на привід для усунення політичних опонентів, окупаційний режим перейшов межу, за якою його важко назвати людяним. Міжнародні організації, включно з Human Rights Watch та Amnesty International, неодноразово заявляли про випадки насильницьких викрадень кримських татар і катувань у російських в'язницях, проте російська сторона заперечує ці звинувачення і виправдовує дії силовиків необхідністю боротьби з екстремізмом. Під кримінальну статтю про екстремізм у сучасній РФ підводять усе, що суперечить політиці ненависті Путіна і Ко.

Але, звісно, якщо когось і можна вважати правопорушниками у цій темі, то тільки різноманітних садистів путінського режиму. Адже лише нелюди можуть відмовляти політв'язням у наданні медичної допомоги. У російських в'язницях і колоніях на окупованому Криму це стало негласною нормою.

Одним з таких випадків є, зокрема, ситуація з кримським татарином Рамазаном Даудовим. Він був заарештований за участь у мирних протестах і тривалий час страждав від серйозних захворювань, включаючи проблеми з серцево-судинною системою. Замість того, щоб надати хворій людині необхідне лікування, російська влада систематично ігнорувала його звернення по медичну допомогу і створювала нестерпні умови