Російська армія становить загрозу... для самої Росії.

З моменту початку російського вторгнення в Україну в 2022 році тривають активні дискусії щодо можливості внутрішніх заворушень у Росії внаслідок повномасштабної війни та західних санкцій, які можуть призвести до її краху. Навіть попри численні поразки та, в кращому випадку, поверхневі успіхи на фронті, Російська Федерація демонструє свою стійкість і рішучість вести тривалу війну. Проте, чим довше триває конфлікт, тим більше деградують російські збройні сили на багатьох рівнях. Ще гірше для Москви, що українці перенесли частину тягаря війни на територію агресора, що створює нові труднощі для Кремля, які в поєднанні з іншими проблемами можуть вплинути на подальший хід війни.

Перший рік вторгнення в Україну став важким ударом для Збройних сил Російської Федерації. Вони зазнали суттєвих втрат серед найбільш підготовленого особового складу, який виконував основні бойові завдання. З точки зору оснащення, відбувся істотний спад технічного потенціалу сухопутних військ. Були втрачені значні обсяги відносно сучасних або новітніх автомобілів, артилерійських систем, систем протиповітряної оборони, радарів, засобів радіоелектронної боротьби та вантажівок. Найболючішою втратою Чорноморського флоту став флагманський крейсер «Москва», затоплений українськими силами навесні 2022 року. Російські військово-повітряні сили також понесли значні втрати, хоча країна все ще має велику кількість літаків і гелікоптерів. Однак із кожним роком війни ситуація з технікою погіршується.

Сьогодні тактика військ вторгнення стала більш імпульсивною, що виявляється в російській стратегії відправлення на фронт більшої кількості стрілецьких бригад як «гарматного м'яса». Співвідношення транспортних засобів (незалежно від того, йдеться про старі чи нові моделі) до загальної чисельності сухопутних військ постійно зменшується, що впливає на їхню ефективність і здатність досягати успіху в оперативному масштабі.

Хоча чисельність російських збройних сил зростає, їхня підготовка стає все гіршою, а моральний дух в значній мірі базується на фінансових мотивах. На фронт відправляють так званих «контрактників», але важливо зазначити, що це часто молоді люди, які підписали контракт з армією незабаром після початку строкової служби, а не професійні, підготовлені солдати, як можна було б очікувати. Здебільшого минає зовсім небагато часу, як такі «контрактники» відправляються на «спеціальну військову операцію» саме як «гарматне м'ясо». Через великі кадрові втрати в російській армії зменшилася кількість і молодих, і досвідчених професійних офіцерів.

Багато в чому російські збройні сили повертаються до сумнозвісних часів 1990-х років. Армія гірше підготовлена, оснащена, знижуються її мотивація, а корупція, замість того щоб зменшуватися, лише зростає. Внутрішні проблеми і конфлікти в самій Росії також набирають обертів. Повстання Євгєнія Прігожина, теракт у Crocus City, зловживання прихильників Рамзана Кадирова та пов'язаний з цим конфлікт навколо компанії Wildberries, зростаюча бідність свідчать про те, що Російська Федерація як держава поступово регресує до перших років свого існування. Кремль, безумовно, враховує цю відносно нову історичну аналогію, як і більш віддалені часи криз імперії. У російських ЗМІ часто висловлюють побоювання щодо повторення подій 1917 року, коли військові зіграли вирішальну роль у поваленні царату й виході Росії з Першої світової війни. Такі побоювання неодноразово висловлювалися, наприклад, Ігорем Стрєлковим-Гіркіним, російським націоналістом і ветераном спецслужб, який потрапив до в'язниці за критику політики Кремля і тактики проведення «СВО».

Чи може армія бути загрозою?

Недарма російська пам'ять повертається до революційного періоду. У 1917 році зіграла низка факторів, деякі з яких повторюються і зараз. Після менш ніж трьох років виснажливої Першої світової війни російська армія суттєво відрізнялася від тієї, з якою імперія Романових починала свою участь у глобальному конфлікті. Багато досвідчених офіцерів, відданих монархії, загинули, а серед тих, хто вижив, і нових командирів воєнного часу – тобто просунутих по службі унтерофіцерів і цивільних, представників інтелігенції, часто критично налаштованих до правителя і його політики, – не бракувало людей, розчарованих ситуацією вдома. Багато солдатів із тилових гарнізонів не мали наміру йти на фронт, а бойовий дух падав. Микола II і командування могли розраховувати лише на окремі вмотивовані підрозділи. Економічна ситуація в імперії була жахливою, промисловість і союзницькі поставки не могли задовольнити потреби фронту. Окрім того, в умовах кризи давалися взнаки незалежницькі тенденції деяких поневолених Росією народів. Зрештою, сучасна російська армія переживає схожі проблеми. Понижається не тільки якість техніки, але й чисельність війська, у підрозділах солдатів нараховується значно менше, ніж потрібно. Після 24 лютого 2022 року багато досвідчених солдатів, зокрема офіцерів, загинули або отримали важкі поранення. На місце ветеранів Чечні, Грузії, Сирії й перших боїв в Україні приходять люди, недостатньо підготовлені до сучасної війни. Загострюються міжнаціональні проблеми і поступово падає моральний дух.

До участі у війні в Україні росіян переважно мотивує фінансовий фактор, а не патріотизм чи почуття обов'язку перед державою або сім'єю. Ефективність пропаганди про кровожерливих «хохлів» також знижується. У червні 2024 року деякі губернатори навіть пропонували добровольцям еквівалент 20 тисяч доларів США одноразової виплати за просте підписання контракту зі Збройними силами Росії. 11 жовтня губернатор Бєлгородської області вже пропонував понад 3 мільйони рублів, що еквівалентно приблизно 31 тисячі доларів США. Варто зауважити, що необхідність підвищити одноразову