Романтика та руїни: подорож палацами Розділля.
У Львівській області було розроблено новий туристичний маршрут, що включає палаци, маєтки та садиби Розділля. Деякі з них перебувають у критичному стані, інші втрачені, але всі вони мають захоплюючі історії та романтичні пригоди з минулого. ZAXID.NET розповідає про цікаві та маловідомі палаци Львівщини.
Цей туристичний путівник створила команда «Палац Розділ» у рамках проєкту «Мандри Роздільські» з амбітною метою: запропонувати альтернативний маршрут палацами, аналогічний «Золотій підкові Львівщини».
«Навіть у зруйнованому вигляді ці колись розкішні об’єкти культурної спадщини виглядають фантастично та належать до категорії «мальовничих руїн». А території навколо діючих об’єктів, які раніше формували цілісні палацово-паркові комплекси, тепер є прикладами історичних парків і приваблюють мандрівників», – зазначають організатори маршруту.
Маршрут включає понад 10 об’єктів, серед яких:
Палац Станіслава Мицельського у Бориничах. Фільварок у цьому селі існує з XVI ст. У 1873 році Станіслав Мицельський розширив палац, додавши два поверхи та дві вежі в стилі венеційської готики. Тут було 49 кімнат, хол, великий зал для прийомів і пивниці. Будівлю прикрашали твори мистецтва, вишукані меблі, колекція зброї, монет і стародруків, а також велика бібліотека і каплиця. У 1914 році російська армія пограбувала і спалила палац. У радянський період руїни були розібрані, а на їх місці створили «колгоспний двір».
Маєток Вітольда Стефануса у Черниці. Оборонний двір був закладений українським дідичем Мацєм Чернійовським ще у XVII ст. Власники змінювалися, а останнім з них став інженер Вітольд Стефанус, який розбудував великий фільварковий комплекс. З 1935 року в черницькому маєтку працювала державна рільнича школа з українською мовою навчання. У 1990-х там знімали один з перших українських серіалів «Злочин з багатьма невідомими» за мотивами повісті Івана Франка.
Палац Станіслава Скарбека у Закладі. Цей неоготичний комплекс був збудований архітектором театру ім. Заньковецької у Львові Станіславом Скарбеком за зразком його австрійської резиденції. Це був доброчинний заклад для сиріт, лікування бідних та притулок для літніх і немічних. У лісі неподалік збереглася каплиця-усипальниця самого Станіслава Скарбека.
Палац Язвинських у Бортниках. Палацово-парковий комплекс був зведений у середині ХІХ ст., згодом його перебудували за проєктом Юліана Захарієвича. Після Першої світової війни будівлю відновили, а на фронтоні досі видно герб «Леліва».
Палац Любомирських у Ходорові. Маєток успадкував француз, генерал Карл де Во, через шлюб з графинею Лянцкоронською. Його палац був спалений російськими військами у 1915 році. У 1933-му на його місці збудували новий ардековий палац нащадків генерала Любомирських. У XX столітті в ньому працювала лікарня, а зараз будівлю адаптують для проживання переселенців.
Палац у Лівчицях. Точної інформації про власників і будівничих маєтку на березі річки Бережниця немає. За однією з версій, палац перебудував посол Галицького Сейму Броніслав Лось за зразками європейських мисливських замків та проектом українського архітектора Івана Долинського. Навколо маєтку заклали парк зі ставом та рідкісними імпортованими деревами та квітами.
Палац Жевуських-Лянцкоронських у Роздолі. Його заклав ще у XVII столітті як оборонний двір засновник містечка, галицький боярин Мацей Чернійовський, пізніше його розширили Жевуські та Лянцкоронські. Палац називали «українським Лувром» через велику колекцію творів мистецтва. Цьому палацу найбільше пощастило: його купили у приватну власність і поступово відновлюють.
У Роздолі активно розвивається сфера гостинності. Тут працює відновлений об’єкт «Стара школа», який функціонує як хостел, кав’ярня та туристичний центр.
Додатковим бонусом на маршруті стане монастир і храм у Гніздичеві – зразок неоготичної архітектури. А влітку в лісах Красова можна шукати руїни маєтку Абрагамовичів або здійснити квест містом Держів у пошуках маєтку Кшиштоня.
Сусідніми локаціями на Стрийщині є маєток Бруніцьких у Підгірцях, палац Грьодлів у Сколе та фортеця Тустань в Уричі.
фото проєкту «Мандри Роздільські»