Міністри закордонних справ та оборони, які підтримують Україну, залишилися на своїх посадах у новому уряді Франції.

Новий склад кабінету міністрів було представлено увечері в понеділок, 23 грудня, головою адміністрації президента Франції.

Уряд сформовано через десять днів після призначення нового прем'єр-міністра країни – центриста Франсуа Байру, повідомляє RFI.

Кілька ключових міністрів з попереднього уряду залишилися на своїх посадах.

Міністр оборони – Себастьєн Лекорню. Він є давнім соратником президента Еммануеля Макрона, приєднавшись до нього в 2017 році з табору французьких правих. Лекорню очолює військове відомство з 2022 року, раніше обіймав різні посади в уряді протягом трьох років. Саме він просуває ідею розміщення в Україні західних військ для неядерного стримування.

«Уявіть собі припинення вогню або мирну угоду – ви зрозумієте, що питання розміщення сил неядерного стримування на території України, щоб відбити нову загрозу з боку Росії, є питанням, яке потребує термінової уваги», – заявляв Лекорню.

Міністр закордонних справ Жан-Ноель Барро. Він представляє центристську партію Демократичний рух MoDem, яку очолює Франсуа Байру. Партія входить до складу пропрезидентського блоку у Національних зборах. Барро став главою МЗС 21 вересня під час формування уряду Мішеля Барньє. Раніше з лютого він обіймав посаду міністра-делегата у справах Європи.

Барро зазначав, що Париж не планує встановлювати жодних «червоних ліній» щодо підтримки України і що Київ може завдавати ударів по Росії французькими ракетами великої дальності SCALP «за логікою самооборони».

Барро також розповідав про зусилля щодо запрошення України до НАТО, про що просив президент Зеленський.

«Ми відкриті до того, щоб надіслати запрошення, тому в наших обговореннях з друзями та союзниками, а також з друзями та союзниками України ми працюємо над тим, щоб наблизити їх до наших позицій», – сказав Барро.

Інші міністри

Міністр внутрішніх справ Брюно Ретайо. Він представляє праву консервативну партію «Республіканці» (голлісти). Ретайо очолив МВС у вересні цього року під час формування уряду Мішеля Барньє, до складу якого входять представники партії Макрона, його союзники з центристського блоку в парламенті, а також праві «Республіканці». Раніше він очолював партійну фракцію у Сенаті, де праві мають більшість. Ретайо відомий своїми вкрай консервативними поглядами та жорсткою позицією щодо імміграції.

Елізабет Борн, яка була прем'єр-міністром з травня 2022 по січень 2024 року, призначена міністром освіти – у статусі державного міністра.

Міністром юстиції став Жеральд Дарманен. З 2020 по січень 2024 року він очолював МВС. З 2017 до 2020 року відповідав за бюджет у французькому уряді. Свою політичну кар'єру Дарманен розпочинав у правій партії «Республіканці», де вважався близьким молодим соратником Ніколя Саркозі. Він перейшов на бік Макрона в 2017 році.

Колишній соціаліст Манюель Вальс, який був прем'єр-міністром Франції з квітня 2014 по кінець 2016 року, призначений міністром у справах заморських територій.

Міністром економіки та фінансів призначено Еріка Ломбара. Він перейшов в уряд з посади директора державного фінансового та інвестиційного органу Caisse des Dépôts et Consignations.

Прем’єр-міністр Франсуа Байру – політик, відомий французам вже кілька десятиліть, який послідовно відстоює центристські позиції. З 2007 року він очолює партію Демократичний рух MoDem. З 2014 року займає посаду мера південного міста По.

Байру тричі балотувався на пост президента Франції (2002, 2007, 2012). У 1993 – 1997 роках він був міністром освіти.

Франсуа Байру є вірним союзником Еммануеля Макрона з 2017 року. Його партія MoDem входить до пропрезидентського центристського блоку в парламенті (разом з партією Макрона «Відродження» та правоцентристською партією «Горизонти» екс-прем'єра Едуара Філіпа).

У 2017 році він обіймав посаду міністра юстиції в першому уряді Макрона.

Дипломований викладач класичної філології, Байру є автором кількох книг про французьку історію епохи Генріха IV.

На початку своєї роботи Байру процитував історичну фразу, яку виголосив Франсуа Міттерран, коли дізнався 10 травня 1980 року про своє обрання на пост президента Франції: «Ось нарешті і починаються неприємності».