Денис Прокопенко: Впевненість у завершенні війни в 2025 році шкодить як фронту, так і тилу.
Протягом усього 2024 року 12-та бригада спеціального призначення «Азов» виконувала свої завдання на фронті. Більшу частину року ми працювали в Лиманському напрямку, а згодом отримали наказ терміново переїхати на ділянку прориву під Торецьком. Ситуація на той момент була критичною. Завдяки титанічним зусиллям бійців «Азову» та суміжних підрозділів вдалося утримати нашу ділянку фронту, завдати противнику максимальних втрат у живій силі та техніці, що призвело до втрати ним наступального потенціалу та бажання продовжувати активні дії.
Протягом 365 днів наші солдати, сержанти та офіцери стримували безперервні атаки росіян, контратакували, звільняли окуповані території, поповнювали обмінний фонд та евакуйовували цивільних з прифронтових зон. Я висловлюю вдячність кожному азовцю за проявлену мужність, відвагу та самовідданість. Цього року завдяки професійним та злагодженим діям військовослужбовців нашої бригади окупанти понесли значні втрати: як у живій силі, так і в техніці. Так буде і в 2025 році.
Проте жодна успішна операція на війні не дається легко. За кожним відбитим ворожим наступом і за кожним звільненим метром української землі стоять піт, кров і життя наших бійців. Саме їхнім рішучим діям завдячує Україна, яка зустрічатиме новий рік у вільних українських містах.
Цієї можливості позбавлені 850 бійців «Азову», які вже понад два з половиною роки перебувають у надзвичайно тяжких умовах у російському полоні. Завдяки спільним зусиллям різних відомств у 2024 році вдалося повернути з полону 169 наших побратимів. У наступному році ми продовжимо докладати всіх зусиль, щоб витягти з пекла російських тюрем усіх наших полонених.
Також у цьому році «Азову» вдалося подолати багаторічну заборону на отримання озброєння від Сполучених Штатів Америки. Однак отримання результатів від суттєвого удару по російській пропаганді дещо затримали бюрократичні перепони. Особовий склад «Азову» та я особисто сподіваємось, що у 2025 році бригада нарешті отримає зброю, на яку заслуговує, як ніхто інший.
І наостанок. Сьогодні український та світовий медіапейзаж просякнутий впевненістю, що у 2025 році війна в Україні завершиться. Це переконання завдає шкоди як фронту, так і тилу. Воно створює примарну ілюзію, заспокоює та розслаблює в ситуації, коли розслабитись означає втратити державу та незалежність. Якщо прогнози не справдяться, наше суспільство зазнає важкого розчарування, яке вдарить по обороноздатності країни.
Цього жодним чином не можна допускати. Крім того, будь-які безпекові гарантії, які може отримати Україна, не означають, що українці зможуть перекласти відповідальність за оборону країни на плечі інших. У нас вже є сумнозвісний приклад Будапештського меморандуму, який приспав українське суспільство, переконавши, що безпеку наших кордонів забезпечать підписи на папері.
Але навіть якщо бойові дії у 2025 році припиняться, війна не зникне. Вона дивитиметься на нас очима наших загиблих побратимів, нагадуватиме про себе руїнами українських міст, буде поруч у сльозах сотень тисяч українських родин, які втратили найдорожче. І вона дихатиме в спину самим фактом існування на наших кордонах ворога, який ніколи не відмовиться від наміру окупувати Україну. А це означає, що у нас не буде іншого вибору, окрім як продовжувати реформувати армію, нарощувати свій ВПК та готуватися. Тому що наступного разу окупант прийде ще сильнішим та ще більш підготовленим.
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та натисніть Ctrl+Enterпоказати всі приховати