Андрій Закалюк: Темна сторона освіти — чому деякі діти відчувають страх перед школою.

Цькування (або булінг) залишається однією з найактуальніших внутрішніх проблем сучасної освіти. Поки існують дорослі (батьки та педагоги), які сприймають це явище як незначне, вважаючи, що «це не стосується моєї дитини», «вони самі розберуться» або «ми теж зазнавали дразнінь, і нічого» – доти це небезпечне явище продовжуватиме існувати в українських школах.

На жаль, такі випадки стають дедалі жорстокішими і набувають розголосу на всю країну. Один з нещодавніх інцидентів стався у Білій Церкві, де група підлітків побила 12-річну дівчинку. Вирішення конфлікту перетворилося на справжнє насильство, що було зафіксоване на камеру. Спочатку дівчину залякували, а потім фізично на неї напали. Це тривожний сигнал для батьків, освітян і суспільства в цілому: булінг перестає бути «внутрішньою» шкільною проблемою і стає реальною загрозою для безпеки та здоров'я дітей скрізь.

Або ж згадаємо випадок з лаборантом-фізиком у Львові. Під час уроку фізики він дозволив собі неприйнятні висловлювання на адресу учнів, «пославши їх на фронт для швидшої загибелі». Лаборант більше не працює в школі.

Найгірше те, що в Україні такі ситуації трапляються щодня – агресія може проявлятися з боку учнів, вчителів, батьків та інших. Просто не всі випадки потрапляють у новини.

Як розпізнати булінг

Ось кілька ознак, які можуть свідчити про те, що дитина стала жертвою булінгу:

• Втрачає інтерес до навчання, часто вигадує причини, щоб не йти до школи;
• Приходить додому з подряпинами, синцями, пошкодженими речами;
• Стає замкнутою, відмовляється розповідати про події у школі;
• Має різкі зміни в настрої (дратівливість, сльози, тривожність);
• Втрачає друзів, починає уникати компанії.

З іншого боку, якщо дитина проявляє надмірну агресію до однолітків, ігнорує почуття інших, висміює слабших – це також привід задуматися. Чи не стала вона булером?

Що робити батькам

1. Спостерігайте за поведінкою дитини. Якщо помітили зміни – говоріть! Не сваріть, не звинувачуйте, а спробуйте дізнатися правду;

2. Розмовляйте без тиску. Скажіть: «Я помічаю, що ти часто сумний/злий після школи. Щось сталося?». Дитина повинна відчувати підтримку, а не страх перед покаранням;

3. Звертайтесь до школи. Якщо є підозри на булінг, слід повідомити класного керівника чи адміністрацію. Вони зобов’язані реагувати;

4. Не закривайте очі, навіть якщо ваша дитина – агресор. Агресивна поведінка – це сигнал, що дитині потрібна допомога. Не виправдовуйте її словами: «Це просто лідер». Поговоріть, поясніть наслідки, зверніться до психолога;

5. Навчайте дитину реагувати правильно. Відповідати агресією на агресію – не вихід. Варто навчити дитину:

• Не показувати страх або розпач перед агресором;
• Одразу повідомляти дорослих;
• Уникати конфліктних ситуацій.

Що можуть зробити вчителі

Моя колега, керівниця Центру гідності дитини, Христина Шабат, дуже влучно зазначила нещодавно: «Вчитель часто вважає, що його завдання – навчати, а лікаря – лікувати. А насправді їхньою місією як працівників інституцій має стати ефективна превенція – попередження насильства, реагування на червоні прапорці та наслідки для порушників правил» – ми є ті люди в суспільстві, які точно повинні реагувати на такі інциденти.

У разі виявлення булінгу (цькування), педагогічні працівники зобов’язані втрутитися в ситуацію, аби запобігти найгіршому сценарію. Більше того, реагувати на такі випадки потрібно не лише в стінах школи, але й на прилеглих територіях – спортзали, коридори, роздягальні, вбиральні, їдальні, майданчики, всюди. Важливо втрутитися в ситуацію, дослідити її та нагадувати дітям і підліткам, що будь-яка конфліктна ситуація потребує дорослого вирішення шляхом діалогу. Якщо така ситуація вже виникла – про це обов’язково слід повідомити вчителя, керівника закладу або ж батьків учасників конфлікту (бажано обидвох сторін).

• Формувати довірливі відносини. Учні повинні знати, що в школі є дорослі, які готові їх вислухати та допомогти;
• Стежити за «червоними прапорцями». Булінг рідко виникає раптово. Є ознаки: окремі діти залишаються без друзів, хтось уникає спілкування, а хтось поводиться надто агресивно;
• Реагувати негайно. Не ігнорувати навіть дрібні інциденти. Булінг починається з насмішок і переходить у серйознішу агресію;
• Організовувати профілактичні заходи. Години спілкування, тренінги, інтерактивні уроки про повагу та толерантність;
• Співпрацювати з батьками. Якщо вчитель помічає, що дитина страждає, варто повідомити батьків і разом шукати вихід;
• Залучати психолога. У кожній школі має бути психолог, до якого дитина може звернутися.

Що робити, якщо булінг уже стався

• Повідомити класного керівника або адміністрацію школи;
• Якщо школа не реагує – звернутися до управління освіти або освітнього омбудсмена;
• У разі фізичного насильства – до поліції та соціальних служб;
• Постраждала дитина обов’язково має отримати психологічну допомогу;
• Булер теж потребує роботи з психологом – часто за агресією стоять сімейні проблеми.

Я часто чую від дорослих щось на кшталт «це діти такі прийшли, вони такі вже були,