Читать на русском

Навіщо Росія запускає повітряні кулі над Україною і що вони можуть

Протягом кількох днів протиповітряна оборона фіксувала в небі над Україною російські повітряні кулі, які запускали з очевидним наміром — щоб вітер ніс їх вглиб української території. І хоча спочатку їх не збивали та навіть не оголошували повітряну тривогу, у середу, щоб знищити ці об’єкти на Київщині вирішили задіяти ППО та підняти винищувачі.

Об этом сообщает Москов пост

Попри, як здається, всю архаїчність куль та аеростатів, насправді радянська, а потім і російська армія використовувала та використовує їх протягом десятиліть. Й навіть має науково-дослідний центр, що займається відповідними розробками, зазначає BBC News Україна.

Над різними областями

В українському медіаполі все почалося кілька днів тому, невдовзі після схожих новин про "китайську шпигунську кулю" в США. Щоправда, в Україні розміри, технологічність та висота польоту куль були меншими.

12 лютого командування повітряних сил ЗСУ повідомило про те, що на Дніпропетровщині "ворог використав розвідувальний БпЛА та кілька повітряних куль з кутовими відбивачами".

Російський дрон збили, долю повітряних куль не уточнювали.

ФОТО,MIL.IN.UA / Один з видів кутових відбивачів

Згадані кутові (або кутникові) відбивачі є кількома перехрещеними металевими пластинами. "Імовірно, мета полягала у тому, щоб ці кулі українська протиповітряна оборона прийняла за ударний безпілотник", — писав тоді "Мілітарний".

Пізніше кулі, за повідомленнями, фіксувалися і над іншими областями, зокрема над Рівненщиною. А 15 лютого їх вже помітили у небі над Київщиною і задіяли ППО (через що вже довелося оголошувати повітряну тривогу).

"Дідівський метод"

ФОТО, КОМАНДУВАННЯ ПОВІТРЯНИХ СИЛ ЗСУ / Як вважають у ЗСУ, головне "покликання" повітряних куль — відволікання ППО

Речник командування повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат назвав використання Росією повітряних куль "дідівським методом".

І описав їх так: "Куля метр-півтора (діаметр може бути різним), наповнена газом. Летить вгору. На шнурку прикріплений кутовий відбивач. Радіолокаційна станція його опромінює, від нього відбивається сигнал. Це повітряна ціль, на неї потрібно реагувати засобам протиповітряної оборони, радіотехнічним військам, які ведуть бойове чергування 24/7".

За його словами, мета куль — відвертати увагу і сили ППО. "Противник хоче, щоб ми витрачали на ці кулі і відбивачі, які не коштують взагалі нічого, свої сили та засоби. Зокрема, зенітно-ракетні, які сьогодні є основою та захищають нашу критичну інфраструктуру", — пояснив він під час телемарафону.

ФОТО, OLENA PALOVA / Реакція українських соцмереж на російські повітряні кулі в українському небі

Він підтвердив інформацію телеграм-пабліків про те, що в Київський області працювала авіація, "щоб кулі не заважали нам". А тривогу, за його словами, оголошували через можливі уламки ракет, якими їх збивали. Водночас, він не уточнив, чому збивати кулі почали саме над Київщиною.

А у Київській міській військовій адміністрації повідомили, що окрім кутових відбивачів кулі могли нести "певне розвідобладнання". Вочевидь, мова йде про фото- чи відеокамери та передавачі, які дозволяють росіянам вести авіаційну розвідку.

Від дирижаблів до ВАЛу

ФОТО, ДОВГОПРУДНЕНСЬКЕ КОНСТРУКТОРСЬКЕ БЮРО АВТОМАТИКИ / "Висотний аеростат-лабораторія" ВАЛ — найбільший сучасний російський аеростат.

Повітряні кулі, або аеростати, почали використовувати армії більше 150 років тому. Головна мета не змінилася з тих часів — це розвідка у тому чи іншому вигляді. У 1950-х роках в СРСР створили Повітроплавний науково-випробувальний дослідницький центр ВПС у місті Вольськ Саратовської області.

Ця установа діє і зараз — тепер в інтересах російської армії, яка використовувала аеростати у недавніх своїх операціях. Наприклад, у Сирії росіяни для охорони своїх баз залучали прив’язний аеростат зі спостережним обладнанням (це один з видів аеростатів, який фіксується у повітрі за допомогою кріплень — на відміну від "вільних" аеростатів, таких, як літають зараз над Україною).

Головним виробником російських аеростатів є Довгопрудненське конструкторське бюро автоматики (ДКБА), створене у 1950-х на базі підприємства "Дирежаблебуд". В свій час ДКБА і його попередник виробляли досить великі аеростати з оболонками (кулями з газом) обсягом у сотні тисяч кубічних метрів.

Зараз найбільшою його можливою продукцією є висотний аеростат — ВАЛ, який залежно від вантажу може підніматися на висоту до 33 км. Цей аеростат може нести до 900 кг корисного навантаження. Російські медіа розмірковують, що таким навантаженням теоретично може бути і авіабомба чи баражуючий боєприпас (дрон-камікадзе). У випадку з авіабомбою досягти якоїсь точності навряд чи можливо.

Судячи із залишків збитої на Київщині російської кулі, йдеться про значно менший аеростат, ніж ВАЛ.

Як пишуть українські Telegram-канали, це все, що залишилося від російської кулі на Київщині. На передньому плані видно оболонку, яка була наповнена газом, на задньому — кутовий відбивач. Водночас російські пабліки стверджують, що це була українська куля, яку запускають ЗСУ

"Аеростати використовуються в різних сферах, для чого одержують різне навантаження — від найпростіших пристроїв до складних багатокомпонентних систем", — пише російське видання Topwar.

"Найменші "повітряні кулі" отримують навантаження у вигляді найпростішого відбивача та призначені для ведення метеорологічної розвідки на користь артилерії чи інших родів військ. Повнорозмірні повітряні платформи несуть розвідувальні чи дослідницькі комплекси", — додають російські журналісти.

Щоправда, незрозуміло, чому ж за таких можливостей росіяни не використовували ці "повітряні платформи" раніше.

Ризики і можливості ППО

ФОТО, КОМАНДУВАННЯ ПОВІТРЯНИХ СИЛ ЗСУ

Застосування росіянами повітряних куль, які летять за напрямком вітру, загалом було сприйняте українськими ЗМІ та соцмережами якщо не як прояв відсталості ("дідівського методу"), то, принаймні, як дивний метод.

Утім, багато військових блогерів бачать у кулях низку загроз. Росіяни сподіваються, що українці піднімуть для збиття винищувач на велику висоту. "А вони знову бахнуть його своєю далекобійною ракетою повітря-повітря. Я б не піднімав винищувачі заради куль", - вважає блогер та розробник систем автоматизованого навчання бійців, відомий у фейсбуку як Paolo Lumiere.

Інший військовий блогер та спеціаліст зі зв’язку та РЕБ Сергій Флеш припускає кілька варіантів фіксації засобів української ППО за допомогою куль. "Перший — десь висить літак розвідки, що фіксує засоби ППО, які працюють локаторами по кулях. Другий — я не маю сумніву, що серед усієї країни є зрадники з доступом до "Віражу" (Системи виявлення авіації. — Ред.), які зафіксують, як і де ППО бачить цілі. Чим більше цілей, тим більша статистика. Жоден літак розвідки не потрібен", - пише він.

"Ще думка. Далі полетять нові кулі, але вже зі скиданням чогось. І нам доведеться їх збивати. А перша хвиля потрібна, щоб розслабити нас", — попереджає Флеш.

Але чи не головна пересторога щодо повітряних куль полягає у тому, що фактично всі засоби ППО, які можна проти них використати (окрім, хіба що, стрілецької зброї, якщо цього дозволятиме висота), значно дорожчі за російські аеростати.

"Найкраще, що можна зробити з повітряними кулями, — не робити нічого. Не треба їх намагатись збивати. Витрачати дорогоцінні та дефіцитні ракети, включати всі локатори ППО, збільшувати радіообмін", - пише волонтер Юрій Касьянов, який займається безпілотниками.

"Противник тільки цього й чекає. Щоб ми витратили ракети, щоб увімкнули всі локатори, навели шухер в ефірі, щоб нас запеленгували, зняли з нас координати, пронумерували і проштампували", — додає він.

Загалом же, як в українських, так і російських медіа та соцмережах в останні тижні з’являлися "апокаліптичні" сценарії атаки російської авіації на різні українські міста.

Хоча, з огляду на відносно невелику ефективність останніх ракетних ударів Росії по Україні, є підстави припускати, що росіяни шукають різні способи підвищення цієї ефективності. І повітряні кулі — одна з нових спроб заплутати чи виявити ППО.

Сергій Морфінов, опубліковано у виданні BBC News Україна

Источник: Преступная Россия