Перейти к основному содержанию

Хто у Франції підтримує Росію?

31.01.2023
Опубликовано в Обзоры


Політика: Макрон – ключовий союзник


Ліві


Колишній прихильник Путіна крайній лівий Жан-Люк Меланшон (який відійшов від політичних справ, але досі має великий вплив на французьку громадську думку) в інтерв’ю державному телеканалу на початку січня назвав стратегію російського президента «нікчемною»: «Він не хотів НАТО біля своїх кордонів, а досягнув протилежного. Весь світ об’єднався довкола США. Це нікчемна стратегія». Той самий Меланшон на початку великої війни застерігав від відправлення Україні зброї, аби не «сприяти ескалації».

Об этом сообщает Редакция


Партія «Нескорена Франція», засновником і лідером якої тривалий час був Меланшон, на останніх парламентських виборах об’єдналася в Новий союз лівих разом із соціалістами і «зеленими», і спільної лінії щодо України ця еклектично-ситуативна політична сила досі не має. Соціалісти і «зелені» зі самого початку виступали за відправлення Україні зброї. Обрана у грудні нова лідерка «зелених» Марін Тондельє у своїй інавгураційній промові заявила, що «в Україні вирішується доля всіх нас, тому ми не можемо, не маємо і не будемо залишати український народ наодинці».


«Нескорена» і комуністичне крило Нового лівого союзу завжди мали більш проросійську позицію: Манюель Бомпар, який замінив Меланшона на посаді, ще в березні казав про необхідність відмовитися від «неконструктивних санкцій» і просив не місити до купи «Путіна і його народ», адже останній цілком може бути «проти війни». Результатом настільки поляризованих заяв і внутрішнього дисонансу в новому лівому союзі стало те, що виступів щодо України вони тепер… узагалі не роблять! За принципом, «коли не можеш знайти компроміс – мовчи». У цій ситуації прикро, що ініціативу на себе не беруть відверто проукраїнські «зелені», однак це пояснюється їхньою відносно слабкою позицією в рамках лівого союзу – 22 депутати порівняно із 74 «нескореними».


Акція, організована крайніми лівими партіями, Париж, 15 листопада 2014.
Акція, організована крайніми лівими партіями, Париж, 15 листопада 2014.

Праві


На тлі невизначеності лівих набагато гучніше лунає критика правих. На партійному конгресі 11 грудня новим лідером «Республіканців» став Ерік Сьотті, який за чотири місяці до повномасштабного вторгнення закликав до «відбудови франко-російської дружби» та до завершення «абсурдної холодної війни». Після 24 лютого виступи політика стали менш провокаційними, але їхня суть не змінилася. Агресію він засудив і визнав право України боротися за свою безпеку. Ось і все. Солідарність за тарифом «мінімалка».


У вересні Сьотті заявив про необхідність «відновити діалог» з Росією та висловив занепокоєння, що Франція може випадково стати «прямою учасницею конфлікту», якщо не «посприяє деескалації». Якщо підсумувати, то, на думку Сьотті, Україна має боротися за свою суверенність, але бажано, щоб робила вона це власними силами і не просила нічого у Франції.


Новообраний президент французької правої партії Les Republicains Ерік Сьотті в штаб-квартирі партії, Париж, 11 грудня 2022 року.
Новообраний президент французької правої партії Les Republicains Ерік Сьотті в штаб-квартирі партії, Париж, 11 грудня 2022 року.

Крайні праві


Ситуація з крайнього правого флангу ще гірша. Якщо перші пів року після початку повномасштабного вторгнення Марін Ле Пен в унісон з французьким політикумом засуджувала російську агресію і казала про необхідність підтримувати Україну, то варто було минути двом виборчим кампаніям, президентській і парламентській, як лідерка ультраправих і давня прихильниця Путіна повернулася до звичної для себе риторики. Від очікуваного «санкції проти Росії потрібно скасувати, адже вони неефективні» до нещодавнього «що довше ми постачатимемо Україні зброю, то довше триватиме війна», своїми випадами Марін Ле Пен чітко дає зрозуміти, що її політична сила боротиметься за те, щоб примусити Україну до переговорів на невигідних умовах.


Ігнорувати «Національне зібрання» стає дедалі складніше: з маргінальної сили у французькому парламенті крайня права партія перетворилося на другу за кількістю крісел опозиційну групу, а отже, у французькому електораті є запит на політику, запропоновану крайніми правими, і це далеко не найкраща новина для України. Емманюель Макрон звинуватив основну опонентку в капітуляційній риториці та запевнив, що Франція підтримуватиме Україну стільки, скільки це буде потрібно. А якщо реалістично, то до 2027 року, адже саме тоді терміну добіжить його другий мандат і він не зможе балотуватися знову. А Ле Пен буде готова утретє поборотися за президентське крісло.


Марін Ле Пен виступає перед Національними зборами (Нижня палата парламенту Франції), Париж, 10 січня 2023 р.
Марін Ле Пен виступає перед Національними зборами (Нижня палата парламенту Франції), Париж, 10 січня 2023 р.

Депутати чи лобісти?


Цікава деталь: у французькій Національній асамблеї діють 154 групи дружби з парламентами різних країн світу. Поміж них є й група франко-російської дружби, до якої входять 30 депутатів (12 з них якраз таки члени «Національного зібрання»), її існування не припинилося ані у 2014 році, ані після 24 лютого 2022 року.


«Можливо, нам потрібно подумати про те, щоб перейменувати себе на групу міжнародних досліджень», – запропонувала її очільниця Каролін Жанв’є (з президентської партії «Відродження»), додавши «ми могли б шукати способи протидіяти російській пропаганді».


Пропозиція щонайменше наївна. Групи дружби традиційно відпрацьовують роль першої зупинки для лобістів, і ось яскравий приклад: поміж її членів фігурує Жан-Клод Буше, депутат «Республіканців», який у 2019 році їздив до Криму у складі делегації з 12 французьких політиків (більшість – євродепутати або колишні депутати «Національного зібрання») на відзначення «п’ятиріччя возз’єднання Криму з Росією». І яка тут може бути «боротьба з пропагандою»?


Жан-Клод Буше (в центрі) під час відвідин Криму.
Жан-Клод Буше (в центрі) під час відвідин Криму.

Загалом у французькій політичній сфері панує чітке уявлення того, що війна колись закінчиться і з Росією потрібно буде працювати знову. Саме тому жодна політична сила не закликає до повного розривання відносин з Москвою. Скоріше всі зайняли вичікувальну позицію і намагаються не робити різких кроків, сподіваючись, що до наступних виборів, тобто 2027 року, усе «саме собою налагодиться» і тема війни вже не буде основною в передвиборчій кампанії.


Макрон – українцям: «Франція з вами до перемоги»


Найбільш радикальною в цьому контексті, як би дивно це не здавалося, є позиція президента Емманюеля Макрона, який у новорічному зверненні заявив, що Франція залишатиметься з Україною до перемоги та пообіцяв Києву більше зброї (з останнього: натякнув на можливе відправлення важких бойових танків "Leclerc"). Президент-центрист, відомий своєю політикою «водночас» (en même temps, фр.), коли потрібно вгодити всім і відразу (що помітно з його часом протилежних за змістом заяв), залишається для України не таким уже й поганим союзником.


Незважаючи на непростий політичний контекст для України у Франції, на початку грудня минулого року Національна асамблея все ж підтримала історичну резолюцію, засудивши «злочинну агресію Росії» і пообіцявши «тотальну підтримку Києву». 303 депутати проголосували за, 1 – проти (єдиним противником резолюції виявився Жером Легарв з «Нескорених») і 95 утримались. Голосування відбулося в нижній палаті парламенту у присутності посла України у Франції Вадима Омельченка.


✌️Victoire ! L’Assemblée Nationale a adopté à une large majorité (303 vs 1) une résolution historique condamnant l’agression russe de l’Ukraine et appelant la France à renforcer son aide. Un texte important pour l’Ukraine : on vous explique tout