Лелеки Грицько та Одарка, YouTube, Удай та дикі орхідеї – репортаж із села Леляки на Полтавщині

Друкарська машинка "Ятрань" виробництва УРСР не мала української розкладки. Тож 1989 року студент київського університету імені Т.Г. Шевченка Анатолій Подобайло замість букви "і" відчайдушно тиснув на знак оклику.

Його курсова робота про умови життя верховодки в Кременчуцькому водосховищі була єдина в групі, написана українською. "Я так думаю, що і на всьому третьому курсі", – припускає він.

За часів перебудови Анатолій влився в природоохоронний рух, який мав національне забарвлення – після Чорнобильської катастрофи протестувати було безпечніше, підіймаючи екологічні проблеми. Але наприкінці 80-х навіть активному та свідомому студенту Подобайлу незалежність Києва від Москви здавалася чимось майже утопічним.

Реклама:

"Я отой знак оклику замість букви "і" ставив не тому, що вірив в успіх, а тому що обрав напрямок, – згадує зоолог. – І якщо ти не можеш по ньому йти, то повзи. А якщо не можеш повзти, то маєш хоча б лежати головою в тому напрямку".

Анатолій Подобайло – доцент кафедри екології та зоології КНУ ім. Т.Г. Шевченка, один із засновників Національного природного парку "Пирятинський". Разом із колегами, фермерами та волонтерами він зробив зірками соцмереж лелек Грицька й Одарку, встановивши web-камеру в їхньому родинному гнізді в селі Леляки на Полтавщині.

"Навесні 2022 року для села з’явилась надія, – каже вчений. – У самі чорні для країни дні наш Грицько все одно повернувся додому".

Реклама:

Репортери УП побували в гостях у зіркових лелек на березі річки Удай, де повірили в переселення душ, розгледіли схожість росіян із комарами та знайшли червонокнижну дику орхідею.

За п’ять хвилин був секс

Подолавши кілька тисяч кілометрів із Африки. Використовуючи висхідні потоки повітря. Враховуючи зірки, сонце, магнітне поле, морські узбережжя та русла річок. Цього року Грицько повернувся додому у вівторок, 19 березня, о 17:43.

За чотири дні прилетіла Одарка. "Жодних конфліктів і конкуренції не було, сім’я одразу з’єдналася – згадує Анатолій Подобайло. – Буквально через п’ять хвилин був секс, досить гучний. Вірогідність, що це та сама Одарка (що і в минулі роки – УП), десь 80%".

Грицько, який, як і Одарка, не має орнітологічного кільця – той самий стовідсотково. В Леляках птаха впізнають за поведінкою.

Діставшись цієї весни до свого гнізда, Грицько потоптався зо 20 хвилин та полетів у гості до одного з працівників природного парку "Пирятинський". "Він його минулого року рибкою підгодовував", – пояснює Подобайло.

Анатолій Подобайло: "YouTube – те, чим я займусь на пенсії. Він мені так зайшов, бо я бачу коментарі. А коли ти щось викладаєш, розказуєш аудиторії, дуже важливий зворотний зв’язок"

На каналі в Грицька й Одарки 37 тисяч підписників. Лелеки допомогли зібрати вже 300 тисяч гривень на потреби ЗСУ

В історії про Грицька з вуст вченого, який називає себе "матеріалістом старої закваски", вимальовується класичний сюжет про переселення душ.

У бабусі Анатолія Подобайла в Леляках був сусід Гриша Стушний. Коли він помер, народилось кошеня – стара назвала його Грицьком. Вже дорослим кіт раптово зник, і тут з’явився білий лелека. "Він прилетів, коли я орав в себе на городі, – розповідає Анатолій. – Чомусь мені ляпнулось: "Ну, привіт, Грицько". Так воно й прижилось".

"Є стародавні вірування, що лелеки приносять душі дітям, які ще не народились, – веде далі Подобайло. – А той образ птаха, який приносить саме дітей – то вже більш новітня інтерпретація міфу".

Реклама:

З людьми в білих лелек взаємини прагматичні. Вони селяться поруч, тому що зручно жити на електричних опорах та водонапірних вежах. Бо в населені пункти рідко залітає хижий білохвостий орлан.

"Не бояться ані тракторів, ані мотоблоків, – каже вчений. – Коли ми оремо поле, вони ходять по п’ятах, поїдають хробаків, часникових жаб, мишей. Білі лелеки більш успішні в сусідстві з людиною, тому що тут більше шансів виростити пташенят".

В Леляках три сім’ї лелек. Ще одне обжите гніздо – на фермі поруч. У природному парку, який розтягнувся на 70 кілометрів вздовж річки Удай – зо вісімдесят

Бовтун і коменсалізм

Коли в гніздо з Одаркою та трьома пташенятами прилітає Грицько, Анатолій Подобайло посміхається: "Це в них чергова ротація. Раз на півтори години міняються. Один постійно біля лелечат, інший ходить, збирає десь поживу на луках. Так відбувається життя".

"Кріт на сніданок", "Пожирачі змій", "Непосидючі жабоїди" – відео на каналі Грицька рясніють натуралістичними заголовками та змістом. "Треба спільну книгу рецептів від Євгена Клопотенка і лелеки Грицька", – пропонує хтось з глядачів.

Онлайн Одарка з Грицьком вперше з’явилися 2023 року, але трансляцію на деякий час перервали через директиви, які СБУ розсилала по всіх місцях, де встановлені камери.

Цього року ракурс змінили – розвернули пристрій на Леляки та про всяк випадок затемнили горизонт у двох кутах.

У селі Леляки приблизно сто мешканців

"Для мене як зоолога це був передусім науковий проєкт, – розповідає вчений. – Я не очікував, що він стане популярним серед людей.

Але коли почав читати коментарі, стало ясно, що глядачі сприймають його зовсім по-іншому: "От я сиджу за правилом двох стін у туалеті, дивлюсь, і мені легше перечікувати повітряну тривогу".

Реклама:

Під час web-спостережень за лелеками наукових одкровень Анатолій Подобайло поки що не здобув. Але каже, його здивував бовтун – зіпсоване засиджене яйце, що його протягом місяця з гнізда птахи так і не викинули.

Ще камера допомогла побачити, як у товщі гнізда, в недоїдках, в посліді птшенят, утворилось середовище, де живуть личинки комах – бронзівок, жуків-носорогів, – що теж стають їжею для птахів.

Анатолій Подобайло каже: "Якщо чисельність лелек в Україні збільшується, значить, наша країна – одна з кращих для них територій"

У 2023 році в Леляках з’явились переселенці з Бахмута, які господарюють і працюють на місцевій фермі

"Ну і ще був цікавий випадок, – згадує Подобайло. – Студентам ми показуємо співжиття лелек і горобців як приклад коменсалізму. Це такий тип відносин між різними видами, коли один користується послугами іншого, а іншому від того нічого.

Це як у нас з тарганами. Вони їдять, в теплі, їм гарно. А нам від цього, окрім хіба естетичних проблем, ні холодно, ні жарко".

"Так от, горобці селяться в гнізді лелек, – пояснює зоолог. – Ми завжди студентам розповідали, що вони використовують їх, тому що хижак туди не прилетить, і поруч з лелеками безпечно виховувати нащадків. Аж поки наша молода колега на семінарі для географів не ввімкнула стрім.

Вона демонструвала ось цей коменсалізм, і в цей момент лелека Грицько схопив горобця, зламав йому шию і проковтнув".