Наслідки удару РФ по приватному сектору в Одесі
Я переконаний, що про повоєнну відбудову слід говорити вже сьогодні. І першим її завданням має бути відновлення людських домівок, адже українцям треба десь жити. Загалом на нас чекає багато великих проєктів, що реалізовуватимуться одночасно: зокрема, як ми знаємо, у межах державної програми «Відновлення України». Та чим відбудовувати зруйноване?
Після 24 лютого 2022 року обсяги будівництва в країні значно скоротилися. Особливо за перший рік війни. За даними Держкомстату, за перші дев’ять місяців 2022 року загальна площа забудови скоротилася майже вдвічі порівняно з аналогічним періодом 2021 року.
Не менш відчутні і кадрові втрати: якщо у 2019 році у будівельній галузі нараховувалося 268 тисяч працівників, то сьогодні – на 100 тисяч менше. І це дуже небезпечно для економіки країни, що воює. Адже це саме та сфера, що має потужний потенціал мультиплікатора розвитку інших сегментів української економіки.
Та попри всі виклики воєнного часу, я бачу, як будівельна галузь – від виробництва цементу до безпосередньо будівельних послуг – починає відновлювати попередні темпи. Причина проста, але вагома – нам є що відбудовувати.
Українцям вдається знаходити нові підходи та нестандартні рішення навіть у такому, здавалось би, сталому сегменті. Наприклад, за час повномасштабної війни все більше жінок почали обіймати посади, які раніше були зайняті переважно чоловіками. У 2023 році понад тисяча жінок працевлаштувалися у будівельній сфері через Службу зайнятості – а це 38% від загальної кількості усіх працівниць сектору. Ще у 2021 році цей показник складав лише 20%.
І я хочу підкреслити, що питання відбудови активно обговорюється і з міжнародними партнерами України. Зокрема, воно піднімалось під час зустрічі Асоціації підприємців-ветеранів АТО з керівництвом Єврокомісії щодо надання Україні коштів за програмою Ukraine Facility. Ми говорили не про абстрактне відновлення, а про цілком конкретні процеси фізичного будівництва житла та інфраструктури. Аби нашим громадянам було куди повертатись – як з фронту, так і з-за кордону.
Також цьогоріч ми, Асоціація підприємців-ветеранів АТО, разом з іншими українськими підприємцями підписали з урядом України спільну заяву та започаткували партнерську програму підтримки вітчизняного бізнесу «Зроблено в Україні». Я переконаний, що ця ініціатива спрямована і на подолання дефіциту у будівельній галузі: від матеріалів до відповідної техніки. В уряді кажуть, що в Україні може бути виготовлено 90% матеріалів, необхідних для відбудови. Враховуючи потенціал вітчизняного сектору і державні ініціативи, я бачу реальні можливості для наших захисників та захисниць як працевлаштуватись, так і розвинути чи створити власні будівельні бізнеси.
Разом з цим, будівельна галузь не буде абсолютно новою для ветеранів-підприємців.
Наприклад, серед клієнтів нашого фінансового бізнесу є будівельна компанія з групи «Алатир». Це один з регіональних лідерів будівельної галузі і, що важливо – ветеранський бізнес, член нашої Асоціації підприємців-ветеранів АТО. Ще до початку повномасштабного вторгнення у компанії з’явився власний бетонний завод. Можна сказати, що це була вимушена інвестиція, адже наш клієнт отримав суттєві проблеми через постачання неякісного цементу. Тож за першої більш-менш зручної нагоди, компанія придбала бетонний завод, щоб бути переконаною в якості матеріалу, з яким працює. Тобто питання розвитку внутрішнього будівельного ринку в Україні не набуло актуальності лише зараз – українські підприємці справді готові вкладатися у цей сектор. Навіть більше: в нього готові вкладатися ветерани російсько-української війни.
Важливим сигналом є і готовність іноземних компаній інвестувати в українську будівельну галузь. Особисто я знаю три великі бізнеси, що вкладаються в Україну: ірландський Kingspan, що підписав меморандум на $220 млн, світовий гігант CRH, який разом з ЄБРР планує інвестувати понад $200 млн в заводи з виробництва цементу і турецька компанія ONUR, яка оголосила про плани інвестицій на $500 млн.
Тобто великий міжнародний бізнес зацікавлений в українській будівельній галузі, і ми як країна маємо зробити все можливе, аби інвестиції прийшли і до інших виробників.
У ці складні часи великої війни ми маємо визначити пріоритети. Одним з них, безумовно, має стати відбудова нашої зруйнованої інфраструктури. І для цього критично важливо, щоб міжнародні донори, держави-партнери і влада України спільно допомагали сотням тисяч будівельників справлятися з викликами, а десяткам тисяч ветеранів, які були задіяні у сфері, повертатися до своєї справи. Тільки так ми повернемо дах над головою тим українцям, які його втратили. Тільки так відбудуємо успішну та квітучу країну.