Ці 6 мільйонів доларів правоохоронці колись називали "рекордним хабарем". Величезні пакунки з грошима показували журналістам на пресконференції. Це була історія про красивий успіх, незалежність і непідкупність антикорупційних органів.

Тоді, у 2020-му, НАБУ і САП гордо заявили: викрили Миколу Злочевського на спробі за гроші зняти з себе підозру в корупції.

Злочевський – міністр екології за часів Віктора Януковича, утікач, власник однієї з найбільших приватних газовидобувних компаній України Burisma, в якій працював навіть Хантер Байден. У 2019 цей зв’язок із сином американського тоді ще кандидата в президенти став інструментом політичної боротьби в США і мало не призвів до імпічменту Дональда Трампа.

Реклама:

Злочевський – неодноразовий фігурант кримінальних справ. І такий же неодноразовий щасливчик, якому постійно вдавалося вийти сухим з океану кримінальних справ. І він зробив це знову.

У 2023 справа про рекордний хабар офіційно завершилась. Ніхто з чотирьох її фігурантів не відправився до в’язниці. Ні в кого не конфіскували майно. Усі офіційно отримали дуже м’які покарання. Посередники – умовні строки, а сам Злочевський – штраф у 68 тисяч гривень.

При цьому вони перерахували гроші на Сили оборони. На всіх – близько 855,5 мільйона гривень. Це прокуратура і вважає своїм успіхом у справі.

Сам вирок Злочевському при цьому засекретили. "Українська правда" намагалась дістати матеріали справи протягом кількох місяців і від різних джерел чула: документи ретельно ховають.

Зрештою редакції вдалось дістати вердикт суду. Ми впевнені, що засекречення вироку було абсолютно безпідставним, а отже – незаконним.

Сама справа та її результати викликають ще низку питань, які можна узагальнити так: чи відбулось тут справжнє правосуддя?

"Українська правда" вперше публікує вирок Злочевському. Також ми розповідаємо, чому його донат на ЗСУ може бути черговим "відкупом", як прокуратура дозволила викинути зі справи організатора рекордного хабаря, а його пособника представили викривачем.

УП зверталась по коментарі особисто до керівників САП Олександра Клименка та НАБУ Семена Кривоноса, а також їхніх пресслужб, надсилала запити до Антикорупційного суду та на електронні скриньки адвокатів Злочевського.

Відповіла лише Антикорупційна прокуратура. ВАКС проігнорував запит, надісланий за понад тиждень до публікації.

Реклама:

Як почався і закінчився рекордний хабар

На початку 2019 року Генпрокуратура оголосила Злочевському підозру в так званій "справі Курченка" – об’ємному кейсі про злочинну організацію в часи Януковича. Епізод Злочевського стосувався розкрадання стабілізаційного кредиту НБУ, виділеного "Реал банку" Сергія Курченка.

У 2020 році "справу Курченка" передали в Національне антикорупційне бюро.

У червні 2020-го Злочевський через посередників захотів за хабар закрити справу в НАБУ і повернутись в Україну. Його поплічники звернулись з такою пропозицією до підприємця Євгена Шевченка, відомого неодноразовою співпрацею з НАБУ як викривач.

Підприємець Євген Шевченко, який відомий співпрацею з НАБУ і став викривачем у справі Злочевського

У цій справі Злочевського він теж отримав такий офіційний статус і 10%, тобто 13,3 мільйона гривень винагороди за допомогу антикорупційникам.

На першому етапі фігуранти пропонували 1 мільйон доларів, щоб справу передали в поліцію. Або 2 мільйони – за закриття. Отримавши відмову, фігуранти підняли ставку до 5 мільйонів доларів. Гроші хотіли передати особисто керівнику САП Назару Холодницькому.

Під час передачі коштів трьох посередників затримали. Це були: колишня працівниця фіскальної служби Олена Мазурова, перший заступник начальника київської податкової Микола Ільяшенко та ексменеджер, юрист Burisma Андрій Кіча. Злочевському оголосили підозру заочно. За офіційними даними, зазначеними у вироку, він проживає на Кіпрі.

Мазурова була головною "зв’язковою" зі Злочевським, Кіча грав роль юридичного консультанта, а Ільяшенко забезпечив "вихід" на органи, оскільки був знайомий з "агентом НАБУ" Шевченком.

Ільяшенко взяв ще мільйон доларів собі за послуги. Тобто загальна "каса" була 6 мільйонів доларів.

У червні 2021 Мазурова пішла на угоду зі слідством. Вона визнала провину, дала свідчення, а також, за даними співрозмовника УП, дотичного до справи, допомогла вийти на слід злочинців у іншій корупційній справі, не пов’язаній зі Злочевським. Їй присудили умовний строк на 2 роки.

Реклама:

Це означає іспитовий строк, протягом якого засуджена має поводитись добре – у протилежному разі сяде на 5 років. Умовний строк Мазурової вже сплив, влітку 2023-го її мали остаточно звільнити від відповідальності. Поки такого рішення в реєстрі немає.

У березні 2023 на угоду пішов Кіча. Йому призначили один рік іспитового строку. За умовами угоди, юрист також зобов’язався заплатити 100 мільйонів гривень на "Армію дронів". Вирок Кічі теж засекречений.

Також у березні 2023-го прокуратура змінила обвинувачення проти самого Злочевського. Йому послабили статтю: з хабаря – на зловживання впливом. Доленосне значення цієї, може здаватись, юридичної деталі ми пояснимо нижче.

У липні 2023-го Злочевський підписав угоду з прокурором, віддалено, у Києві його представляла лише адвокатка. У серпні угоду затвердив Антикорупційний суд. Злочевському присудили штраф у 68 тисяч гривень, що є максимальним за новою статтею обвинувачення.

Також ексміністр перерахував на ЗСУ 500 мільйонів гривень. Ще на 160,56 мільйона Силам оборони допомогла компанія, підконтрольна родичам Злочевського. Ймовірно, не грошима, а оснащенням. В угоді йдеться, що вона зробила це "за його особистого сприяння".

Антикорупційна прокуратура відповіла на запит УП, що ще 5,8 мільйона гривень родичі політика перерахували на ЗСУ вже після укладання угоди. У вироку суду про це не йдеться.

У жовтні 2023 на угоду пішов Ільяшенко, останній фігурант справи. Йому призначили 3 роки умовно. Він має заплатити на "Армію дронів" 50 мільйонів гривень.

6 мільйонів доларів хабаря також конфіскували на Сили оборони. Таким чином, загальна сума донатів сягає близко 855,5 мільйона гривень.

Кілька незалежних одне від одного джерел УП, дотичних до антикорупційних органів, повідомили, що першочергову справу Злочевського щодо "Реал банку" закрили. У НАБУ і САП не підтвердили і не спростували цього на запит УП.

Антикорупційники лише сказали, що провадження об’єднане з іншим, не уточнюючи жодних деталей, слідство триває. Це, однак, не означає, що підозра Злочевському залишається чинною. НАБУ і САП не стали відповідати на пряме запитання про те, чи досі ексміністр є підозрюваним, посилаючись на таємницю слідства.

Вирок ексміністру екології Миколі Злочевському був безпідставно засекречений. УП вдалось отримати його текст із власних джерел

Суд для заможних?

Чи не є донат на ЗСУ відкупом від покарання? Це далеко не єдине питання до справи Злочевського, однак воно, вочевидь, постає першим.

Практика звільнення за донат за час великої війни вже поступово приживається в Антикорупційному суді. Нею скористались, наприклад, депутат Олександр Трухін, який пропонував хабар патрульним за "тихенько в ліс піду" з місця п’яного ДТП, чи спільник голови Верховного суду в хабарі Олександр Горецький.

"Перед нами постає проблема комерціалізації правосуддя", – так у розмові з УП не під запис формулює це питання один із відомих науковців-правників.

Реклама:

Угоди зі слідством – це своєрідний баланс між бажанням порушника пом’якшити своє покарання та інтересами суспільства, яке в обмін на це може отримати якусь користь від порушника. Наприклад, допомогу у викритті інших злочинців.

У законі чітких критеріїв суспільного інтересу немає. Та, як влучно зауважив один із опитаних УП юристів, це те саме, що й поняття любові, яке неможливо визначити, але суддя на те й носить мантію, щоб розуміти такі матерії.

У справі Злочевського суд визначив суспільний інтерес так:

• скорочення судового процесу в часі, а отже, зменшення державних витрат на нього (стандартне формулювання);
• чималі донати на Сили оборони, що в умовах повномасштабної війни "безпосередньо пов’язане із благополуччям, стабільністю та безпекою українського суспільства".

Володимир Петраковський, старший викладач правничого факультету Києво-Могилянської академії, вважає, що суспільний інтерес – множинний:

"Іншими словами, в кримінальному провадженні може існувати конкуренція "суспільних інтересів". Відтак, задача суду не просто зробити вибір на користь певного/их, а також – розважливо пояснити цей вибір".

У кейсі Злочевського вибір на користь комерційної вигоди викликає занепокоєння. Адже ексміністр уже неодноразово "вирішував" свої проблеми із законом. Зокрема через гроші.

У різні періоди він фігурував або потенційно міг мати стосунок до щонайменше 7 кримінальних проваджень. Йшлося про видачу Burisma з порушеннями спецдозволів на родовища, незаконне збагачення та легалізацію злочинних коштів, привласнення державного майна, розкрадання коштів банків, ухилення від податків. Більшість цих справ були або закриті, або ні до чого не призвели.

У 2016 році гучне розслідування проти Burisma, що вела Генпрокуратура Юрія Луценка, завершилося звинуваченням проти бухгалтерки. Її засудили за ухилення від податків. При цьому жінка нібито компенсувала усі приховані 33 мільйони гривень – завдяки цим грошам покарання не зазнала й вона.

Тоді Генпрокуратура так само хизувалась "рекордною" комерційною вигодою від своєї роботи, тобто штрафом, як тепер це робить Антикорупційна прокуратура.

Але грошові втрати не зупинили можновладця і не змусили його сумлінно дотримуватися закону. Злочевський знову пішов на злочин. Чому ж тепер це має змусити його стати на шлях виправлення?

"Справа Злочевського – це не справа про хабар високому чиновнику. Це справа про намагання уникнути правосуддя за попередні злочини, – каже Петраковський. – Тобто у цьому випадку суспільний інтерес полягав у тому, аби дати чіткий сигнал впливовим членам суспільства, що це суспільство не толеруватиме атаки на ідею правосуддя. Однак ВАКС обрав інший сигнал – у цьому суспільстві ідея правосуддя прямо пропорційна розміру твого гаманця".